Page 121 - 4437

повсякденного знання, вона не є його логічним продовженням. Наприклад, «сила»
в механіці не є узагальнення або уточнення повсякденного поняття сили.
У науці навіть знайомі з точки зору буденного досвіду явища часто
сприймаються в зовсім новому світі, а наукові істини постають парадоксальними з
точки зору «очевидностей» здорового глузду. Наукова раціональність
переосмислює досвід як базу емпіричного природознавства. Перетворення досвіду
на «науковий дослід» здійснюється за трьома принципами: 1) перш ніж
вирішувати питання, чому проходить те чи інше явище, варто попередньо
з’ясувати за допомогою засобів експерименту, як проходить дане явище
насправді; 2) для того щоб мати можливість пов’язувати математично виперед-
жену гіпотезу з даними спостереженнями, потрібно, щоб сам досвід був кількісно
організований; 3) досвід не є єдиною основою, з якої випливає положення теорії.
Власне наукові твердження і висновки утворюються як результат використання
теоретичних побудов для опису, змісту чуттєвого досвіду.
Для того щоб встановити між складовими частинами (фактами, гіпотезами,
теоріями) зв'язок існують певні правила і процедури: методологія і методи
наукового пізнання.
Методологія – це філософське вчення про методи пізнання і перетворення
дійсності; застосування принципів світогляду до процесу пізнання, духовної
творчості взагалі і до практики. Методологія (від грец. metodos – шлях
дослідження чи пізнання; logos – вчення). Методологія – систематизована
сукупність підходів, способів, методів, прийомів та процедур, що застосовуються
в процесі наукового пізнання та практичної діяльності для досягнення наперед
визначеної мети. Такою метою в науковому пізнанні є отримання істинного
знання або побудова наукової теорії та її логічного обґрунтування, досягнення
певного ефекту в експерименті чи спостереження. У цьому сенсі говорять про
методологію фізики, методологію біології, методологію соціології і т.д.
Основним об’єктом вивчення методології є метод, його сутність і сфера
функціонування, структура і взаємодія з іншими методами і елементами
пізнавального інструментарію. Методологія ставить перед собою завдання
з’ясувати умови перетворення позитивних наукових знань про дійсність у метод
подальшого пізнання цієї реальності та виявити ефективність і межі його
продуктивного застосування. Методологія як систематизоване вчення про метод
виникла ще в епоху Нового часу (філософія Ф. Бекона, Р. Декарта). Вагомий
внесок у розвиток філософської методології зробили Сократ, Платон, Арістотель,
Спіноза, Кант, Гегель, Маркс, Гуссерль, Поппер та ін. Своїм завданням
методологія переслідує мету дослідження пізнавальної діяльності, що здійсню-
ється у різних галузях науки, розробляє загально-наукові методи пізнання.
Об’єктом дослідження методології є не сама навколишня дійсність, а теорія про
цю дійсність.

120