Page 119 - 4437

надраціональне пізнання, наголошують на ролі одкровення, «осяяння» істиною.
Важливу роль інтуїції зазначали і деякі раціоналісти. Так, Р. Декарт вважав, що
для ефективної реалізації його методу необхідна інтуїція, за допомогою якої
можна усвідомити першопринципи.
Інтуїція як єдиний правомірний засіб пізнання відіграє важливу роль у
гносеології Анрі Бергсона (1859-1941рр.), який вважав її справжнім філософським
методом і протиставляв інтелекту. За його твердженням, в інтуїції відбувається
злиття об’єкта з суб’єктом. У феноменології Е. Гуссерля інтуїція розглядається як
«сутнісне бачення», «ідеація», безпосереднє споглядання загального. У психо-
аналізі З. Фрейда інтуїція – прихований несвідомий першопринцип творчості.
Історія цивілізації пройнята безкорисливими пошуками істини. Поняття
«істина» людство поєднало з моральними поняттями «правда» та «щирість».
Цінність істини неосяжна. Істину можна витлумачити як адекватну інформацію
про об’єкт (яким може бути і суб’єкт), отриману завдяки його чуттєвому чи
інтелектуальному осягненню або завдяки свідченню (повідомленню) про нього.
Ця інформація характеризується з точки зору її достовірності. Істина існує як
певна духовна реальність в її інформаційному і ціннісному вимірах. Цінність
знання вимірюється його істинністю.
Історія філософії знає багато концепцій істини. Для Платона – незмінні
надлюдські ідеї; для Берклі та Маха дійсність – комбінації (комплекси) відчуттів;
для Гегеля – світовий розум, що розвивається. Матеріалістичні вчення
розглядають дійсність як об’єктивну реальність, що існує поза людиною і
незалежно від неї.
Істина не існує окремо від знання, говорячи про неї, мають на увазі істинне
знання, виражене в поняттях, судженнях, теоріях та інших його формах. Згідно з
неопозитивістською концепцією корегентної істини знання є істинним, якщо воно
внутрішньо узгоджене, несуперечливе. Істинність знання полягає не в
адекватності об’єкту, а в само узгодженості. Отже, усе знання є самоузгодженою
системою.
Проблема абсолютного та відносного в істині ґрунтується на розумінні її як
процесу. Істину, як зауважує Г.-В. Ф. Гегель, не можна розглядати як відкарбовану
монету, дану в готовому вигляді і в такому самому вигляді сховану в кишені.
Адже пізнання розвивається, уточнюючи та збагачуючи знання, долаючи
помилки, Воно рухається від істин відносних до істин абсолютних.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте філософську суть пізнання.
2. У чому полягає емпірична концепція пізнання?
3. Що стає причиною виникнення скептицизму?

118