Page 117 - 4437

відповідного предмета, що розкриває всі його сторони, зв’язки та процеси його
розвитку.
б) судження – форма мислення, в якій засобами ствердження чи
заперечення розкриваються зв’язки предметів з їх властивостями або відношення
між предметами чи їх множиною. Рух пізнання виражається в судженні.
Словесною формою судження є речення. Елементарне вчення про правильне
мислення – формальна логіка – розглядає судження тільки за формальними
ознаками, відволікаючись від їх змісту.
в) умовивід – форма мислення, за допомогою якої з одних думок (засновків)
отримують нові думки (висновки). Свою останню основу умовивід має в
об’єктивних зв’язках самої дійсності, в якій все опосередковане, зв’язане в єдине.
Саме цим обумовлена принципова можливість безмежного пізнання світу
людиною.
Зв’язки і відношення дійсності осягаються в процесі практичної діяльності -
завдяки тому, що людина змушує взаємодіяти між собою різні предмети.
Чуттєве й раціональне пізнання генетично можна розглядати як ступені
пізнавального процесу, але у сформованої людини вони нерозривні і являються
взаємопов’язаними сторонами пізнання. Чуттєве пізнання – необхідний початок,
вихідний пункт пізнання. Проте лише в раціональному мисленні реалізується
міцність пізнання. Людина відчуває, сприймає, уявляє як мисляча істота. Навіть на
рівні відчуттів помітна ця властивість людини, оскільки в людське сприйняття
вплітаються й інтелектуальні моменти. Сприйняття будь-якого предмета одразу,
часто неусвідомлено підводиться під певні поняття. Людина миттєво вирішує
питання: що я бачу? Якого роду предмет, що мною сприймається? До кожного
сприйняття застосовується набутий суб’єктом досвід, його знання.
Діалектико-матеріалістична філософія, вирішуючи проблему співвідно-
шення чуттєвої й раціональної сторін пізнання, знімає однобічність сенсуалізму й
раціоналізму, які відмежувалися один від одного ще в епоху Нового часу.
Однобічність раціоналізму в тому, що він відриває логічне пізнання від чуттєвого,
від матеріально-предметної практики людства. Перебороти однобічність
сенсуалізму й раціоналізму прагнув І. Кант. Проте помилковість вихідних
положень, агностицизм, спроба компромісу між матеріалізмом та ідеалізмом
завадили Канту наблизитись до справжнього вирішення цієї проблеми.

3. Синтетична модель теорії пізнання.

Всі розглянуті концепції виходили з розподілу філософського знання на
метафізику і практичну філософію. Метафізика становила собою те, що ми нині
назвали б теоретичною філософією. Говориться головним чином про наукове
пізнання, яке в свою чергу було орієнтоване на природничі й математичні науки.
Передбачалося, що досвід пов'язаний тільки з емпіричними фактами. Людський

116