Page 116 - 4437
P. 116

Сприйняття  формується  на  базі  відчуттів  –  як  їх  зв'язок,  поєднання.  Вони  є
              продуктом  синтезуючої  діяльності  свідомості,  активної  координуючої  роботи
              органів чуття. В основі цієї діяльності лежать практика і людські здібності.  На їх
              зміст  накладає  відбиток  попередній  досвід  суб’єкта,  його  установки,  інтереси,
              спрямованість та ін.
                       Уявлення  –  узагальнений  чуттєво-наочний  образ  предмета,  який  справляв
              вплив на органи чуття в минулому, але вже не сприймається.  Це образи предметів
              і  явищ  дійсності,  створені  внаслідок  їх  впливу  на  органи  чуття.    Порівняно  зі
              сприйняттям  уявлення  не  має  безпосереднього  зв’язку  з  реальним  об’єктом.
              Минулі  враження  зберігаються  в  пам’яті.  Виділяються  уявлення  пам’яті    -
              сприйняті у минулому образи предметів, та уявлення уяви – образи предметів, що
              не  сприймалися  суб’єктом,  а  сконструйовані  ним  на  основі  наявного  запасу
              вражень.  У  здатності  уявлення,  враження,  фантазії  проявляється  активна  робота
              свідомості,  зокрема  її  можливість  передбачати  майбутнє,  створювати  ідеальні
              образи бажаних результатів діяльності.
                         Раціональне  пізнання  найповніше  і  найадекватніше  виражене  в  мисленні.
              Мислення  –  активний  процес  узагальнення  й  опосередкованого  відображення
              дійсності, який забезпечує розгортання на основі чуттєвих даних її закономірних
              зв’язків, вираження їх у системах понять. Мислення здійснюється в найтіснішому
              зв’язку з мовою, а його результати фіксуються в мові як у певній знаковій системі,
              яка може бути природною та штучною.
                        Мислення людини є не тільки природною якістю, воно має властивості, які
              набуваються  людиною  як  соціальним  суб’єктом  у  процесі  історії,  предметної
              діяльності  та  спілкування.  Рівень  соціального  буття  певною  мірою  зумовлює
              спосіб мислення епохи, своєрідність логічних структур та зв’язків на кожному її
              етапі. Раціональне пізнання здійснюється завдяки мисленню на таких рівнях, як
              розсудок (початковий рівень мислення, де оперування абстракціями відбувається в
              межах  певної  незмінної,  наперед  заданої  схеми)  і  розум  –  вищий  рівень
              раціонального пізнання, для якого притаманне творче оперування абстракціями і
              рефлексією).    Також  характеризується  спрямованістю  на  усвідомлення  власних
              форм і передумов; самопізнанням.
                         Вихідними  (логічними)  формами  мислення  є  поняття,  судження  та
              умовивід.
                     а) поняття – форма мислення, яка відображає предмети з їх загальними та
              істотними  властивостями.  До  формулювання  поняття  призводить  ряд  роздумів,
              аналітико-синтетична  діяльність  розуму,  дослідження  історії  розвитку  людини.
              Формою  вираження  поняття  є  слово  або  словосполучення.  Мова  здатна  бути
              засобом  понятійного  мислення.  За  допомогою  речень  можна  виразити  будь-які
              зв’язки та відношення, незалежно від того, піддаються вони наочному уявленню
              чи ні. Однією з основних логічних операцій, що здійснюється над поняттям, - є
              визначення.  Повне  визначення  поняття  дається  теоретичним  дослідженням










                                                           115
   111   112   113   114   115   116   117   118   119   120   121