Page 115 - 4437
P. 115

згідно  з  якою  зовнішній  світ  активно  впливає  на  органи  чуттів  пізнавального
              суб’єкта.

                            2. Емпіризм і раціоналізм як основні рівні і форми пізнання.

                        Знання  є  поєднанням  чуттєвого  та  раціонального.  Органи  чуття  надають
              розумові  дані,  факти.  Розум  їх  узагальнює  і  робить  певні  висновки.  Без органів
              чуття  немає  роботи  розуму,  а  чуттєві  дані  завжди  тією  чи  іншою  мірою
              усвідомлені, теоретично навантажені, регулюються розумом.
                        Так, в історії філософії була порушена важлива для теорії проблема методу
              пізнання  –  сукупності  правил,  прийомів,  процедур  пізнання  і  відповідної
              практичної діяльності.
                        Філософи, які надають перевагу емпіричному і сенсуалістичному методам,
              сприймають  логічне  мислення  як  «шосте  чуття»,  яке  впорядковує  здобутий
              емпіричний  матеріал.  Будь-яке  знання  тому  є  поєднанням  чуттєвого  і
              раціонального  знання.  З  огляду  на  це  Ф.  Бекон  запропонував  оригінальну
              метафору  щодо  основних  методів  пізнання:  «шлях  павука»  (здобуття  істини  із
              власної свідомості»);   «шлях мурахи» (безсистемне збирання фактичних даних);
              «шлях  бджоли»  (поєднання  здібностей  досвіду  –  збирання  нектару  і  роботи
              розуму – перетворення його на мед (знання)).
                         Процес  пізнання  здійснюється  від  живого  споглядання  до  абстрактного
              мислення  і  від  нього  до  практики.  Живе  споглядання  являє  собою  той  етап
              пізнання, на якому провідну роль відіграє його чуттєва сторона. Чуттєве пізнання
              (живе  споглядання)  здійснюється  за  допомогою  органів  чуття  –  зору,  слуху,
              дотику  та  ін.  Органи  чуття  –  єдині  «двері»,  відкриті  для  інформації    про
              навколишній  світ,  що  потрапляє  до  свідомості.  Оскільки  чуттєве  пізнання
              базується на безпосередній взаємодії суб’єкта і об’єкта пізнання, тому й воно має
              конкретно-образну чуттєву форму виразу і дає знання явищ. Чуттєве пізнання – це
              початок, джерело, а тому й основа пізнавального процесу. Живе споглядання як
              момент  чуттєво-предметної  діяльності  здійснюється  у  формах  відчуття,
              сприйняття та уявлення.
                        Відчуття  –  відображення  властивостей,  якостей  предметів  і  явищ
              об’єктивного світу, внутрішніх станів організму внаслідок їх впливу на рецептори.
              Вони  є  зоровими,  слуховими,  смаковими,  нюховими.  Воно  виникає  тільки  тоді,
              коли відбувається безпосередня взаємодія суб’єкта з об’єктом. Це єдине джерело
              наших  знань.  Визнання  відчуття  вихідним  началом  пізнання,  єдиним  його
              джерелом (сенсуалізм). Сенсуалістами були Дж. Берклі, Д. Юм,  Д. Дідро.
                        Складнішою  формою  відображення  є  сприйняття.  Сприйняття  –  цілісний
              образ предмета, безпосередньо даний у живому спогляданні в сукупності всіх його
              сторін.  Це  цілісне  відображення  у  свідомості  людини  предметів  і  явищ
              об’єктивної  дійсності  та  їх  вплив  на  рецепторні  поверхні  органів  чуття.










                                                           114
   110   111   112   113   114   115   116   117   118   119   120