Page 111 - 4437
P. 111

психіки, «локалізований» поза свідомістю суб’єкта, який завдає постійний, інколи
              детермінуючий вплив на свідомість і поведінку суб’єкта.
                        Всі відомі спроби пояснити позасвідоме зводились до описування якихось
              його функцій або властивостей. Одна із таких спроб пов’язана з розподілом сфери
              позасвідомого на дві галузі: індивідуальне позасвідоме і колективне позасвідоме.
              Обидві галузі відносяться до неусвідомленої психічної діяльності, яка базується на
              принципах і механізмах регуляції поведінки, глибоко укорінених у психіці, але не
              контрольованих з боку свідомості.
                        Існування  в  психіці  людини  утаємниченої  галузі  позасвідомого  є
              беззаперечним  фактом.  Позасвідоме  (неусвідомлюване)  існує  в  психіці,  і
              мисленнєвій  діяльності.  Багато  уваги  неусвідомлюваним  факторам  мисленнєвої
              діяльності  надається  в  сучасній  герменевтиці  і  феноменології.  Під  кутом  зору
              феноменології  реальні    речі  виступають  у  свідомості  як  явища, вони  складають
              «абсолютне іманентне буття» - предмет феноменології. Можливість його пізнання
              визначена  рефлексією,  спрямованою  на  інтенціональні  переживання.  Ідеальне
              буття  вбачається  шляхом  особливого  спрямування  уваги  або  з  допомогою
              особливої установки.
                        Неусвідомлюване  є  істотною  складовою  загальної  системи  свідомості.
              Свідоме  й  неусвідомлюване  суттєво  доповнюють  одне  одного.  Свідоме
              визначається  дискретністю  (перервністю).  Сприйняття,  враження,  думки  ми
              можемо відрізняти між собою. А неусвідомлюване, навпаки є континуальним. Тут
              панує  безперервність  потоку  смислів.  Акти  усвідомлення  підлягають  контролю,
              перевірці, повторенню, координуванні в часі. Неусвідомлюване ж позбавлене цих
              ознак. Свідоме найкраще виражається у вербальних  формах, а неусвідомлюване
              виявляє себе переважно мовою символів.
                        Таким чином, розгляд свідомості в різних структурних її аспектах – з одного
              боку її компонентного складу й з боку рівнів її організації – переконує нас у тому,
              що  це  –  цілісна  система.  Всі  складові  свідомості  доповнюють  і  взаємно
              передбачають  одна  одну.  Таким  системнотворним  чинником,  що  поєднує  всі
              можливі  елементи  системи,  всі  її  структурні  виміри  в  межах  свідомості  –  є
              самосвідомість.

                                             Питання для самоконтролю

                     1. Завдяки кому і коли з’являється свідомість як інтелектуальна здатність
                        суб’єкта?
                     2. Охарактеризуйте співвідношення відображення і свідомості.
                     3. Визначте роль соціальності мови у виникненні та розвитку свідомості.
                     4. Охарактеризуйте визначальні ознаки свідомості.
                     5. З’ясуйте характер взаємодії свідомості та неусвідомлюваного.
                     6. У чому полягають функції самосвідомості?










                                                           110
   106   107   108   109   110   111   112   113   114   115   116