Page 109 - 4437

спілкування через три мовні форми: вербальну (словами), зображальну, музичну,
які найчастіше переплітаються. Мова долає просторово-часові межі ситуації, в
якій перебувають люди. Перебуваючи «тут» і «зараз», вони можуть вести мову
про події, що відбулися давно або очікуються, сталися в одному чи в іншому місці
або не відбувались взагалі. Мислення, свідомість людини – справді божественний
дарунок: перебуваючи тілом у часі і просторі, у свідомості вона стає
«трансцендентною істотою», для якої не існує матеріальності, простору, часу,
причинності. Для думки немає цих перепон.
Визначальне для розуміння свідомості те, що вона є діяльністю мозку,
відношення людини до світу, опосередкованим формами культури. Свідомість –
це сприйняття світу людиною у формах культури (поняттях, ідеях, категоріях,
нормах) завдяки мозку. Свідомість є специфічною людською формою осягнення
світу, коли об’єкти освоюються спочатку без фізичної дії на них. У вигляді
образів, схем, конструкцій вони ніби «пересаджуються» в голову,
трансформуючись у ній – позбавляючись предметних властивостей і набуваючи
форми ідеального. Ідеальність і є найзагальнішою формою існування свідомості
як суб’єктивної реальності. Поза ідеальністю свідомість не існує. Ідеальна
свідомість існує тільки в матеріальній формі свого вияву – мові. Тому однією з
характеристик свідомості є її опосередкованість мовою. Свідомість і мова
діалектично поєднані. Не існує мови без мислення, як і не може бути мислення без
мови. закони і форми мислення єдині для всіх людей, а мова в кожного етносу
своя – національна, отже, специфічна. Завдяки мові ідеальність має і матеріальну
оболонку, оскільки об’єктивується у книгах, художніх полотнах, архітектурних
будівлях, скульптурах, знаряддях праці та інших різновидах матеріальної і
духовної культури.
Суттєву роль у розгляді свідомості відіграє логіка. Термін «логіка» має два
значення. По-перше, він позначає природну здатність людей до розсудкової
діяльності, здатність розмірковувати, мислити, робити висновки, аналізувати і
здійснювати численні логічні операції. Ця здатність розвивається в процесі
становлення людини як особистості у відповідних умовах суспільного життя.
Механізми, що управляють розсудковою діяльністю, закріплюються і фіксуються
на рівні несвідомих структур.
Для того щоб усунути можливість появи логічних помилок, необхідно
підсвідомі механізми розсудку вивести на раціонально-усвідомлений рівень, тобто
необхідно навчання. Логіка – це наука, що вивчає розсудкову діяльність людей.
Або відоме точне визначення: логіка – це наука про форми і закони правильного
мислення. Предметом логіки у такому розумінні стає природна здібність людей до
мисленнєвої діяльності. Основою є виявлення, формулювання і дослідження
законів і правил такої діяльності, з тим, щоб вивести їх на свідомий рівень і
одержати можливість навчання людей логічно правильному мисленню.

108