Page 108 - 4437

Вищим рівнем мислення є розум. Розумне мислення – це не просто
оперування готовими поняттями, але й зміна, розвиток самих понять. Розумне
мислення – критичне. Воно все піддає сумніву, ніж прийняти за істину; воно має
пошуковий, евристичний, тобто орієнтований на відкриття або створення нового,
характер.
В структуру свідомості включаються почуття і воля. Почуття, емоції – це
безпосереднє відображення дійсності в її відношенні до потреб і інтересів людини.
Вплив почуттів, емоцій, пристрастей на мислення, пізнання, діяльність
безсумнівний. Людина повинна володіти своїми емоціями, прояснювати їх світлом
свого розуму. Справжня розумність гармонійно поєднується з кращими
душевними якостями, переживаннями.
Важливе місце в структурі свідомості належить волі. Воля теж сформувалася
в процесі предметно-практичної діяльності і спілкування між людьми. Воля
проявляється як здатність підпорядковувати свої дії і вчинки свідомо поставленій
меті і інтересам колективу, людської спільноти. У волі на перший план виступає її
активність, цілеспрямованість, які вимагають певних зусиль, зосередженості,
напруги.
У контексті дослідження свідомості особливої уваги заслуговує питання про
свободу думки, волі, діяльності. Свобода – це сутнісна властивість людини, якій
притаманна здатність до саморуху. Активне, творче, свідоме ставлення людини
до дійсності робить для неї можливою свободу вибору – тієї або іншої мети, того
або іншого шляху, способу її досягнення, певного варіанта поведінки. Свобода
ґрунтується на пізнанні і цілеспрямованому використанні об’єктивних зв’язків,
закономірностей, можливостей, тенденцій. Свобода – явище конкретно-історичне.
Вона розвивається власними зусиллями людства і кожної окремої людини,
розширюється і збагачується.

3. Статус буття свідомості. Свідомість і мова.

Свідомість маніфестує себе зовнішньо (об’єктивно) – в особливому
ставленні людини до світу і до інших людей, у вчинках та словах людей і
внутрішньо – через безпосереднє спостереження за власними актами свідомості, у
рефлексії. В аспекті фізіології (тілесності) людська свідомість пов’язана з
діяльністю мозку. Тому її визначають як здатність людини завдяки мозку
цілеспрямовано відображати навколишній світ в ідеальних образах, надаючи
цьому відображенню узагальнюючу оцінку, опосередковану рівнем розвитку
культури.
У виникненні і розвитку свідомості важливу роль відіграла мова як
спеціалізована, інформаційно-знакова діяльність, що виражає думки, мислення,
свідомість. Вона є способом вияву ідеального змісту свідомості: словом, жестом
та інтонацією. Відповідно свідомість може реалізуватись і забезпечувати процес

107