Page 104 - 4437

образу до перцептивних і раціональних форм знання (відчуття, уявлення,
сприйняття, поняття тощо). Інколи ми говоримо про образ світу, спосіб життя.
Здатність спрямовувати мисленні або практичні діяльнісні зусилля на об’єкт
будь-якої природи виражається в понятті увага. Сукупність внутрішніх або
зовнішніх умов, спонукальних до виконання певних дій свідомого або навіть
несвідомого характеру виступає як мотив, який служить регулятором поведінки
людини. Знання мотивів, допомагає розкрити і пояснити причини вчинків людей,
а також дати оцінку їх діяльності.
У людській свідомості наявні особливі переживання життєвих ситуацій і
станів, що проявляються як емоції. Емоції відносяться до внутрішнього
(душевного життя). Вони можуть носити усвідомлений і спонтанний характер.
Свідомість становить собою єдність трьох моментів: відчуття людиною
всього існування, відчуття присутності в даному місці і в даний момент й
ідентифікації себе в світі (розрізнення себе і світу). Відсутність хоча б одного із
зазначених моментів розцінюється як руйнування свідомості.
Ідеальний світ свідомості відображає явища об’єктивного світу, виражаючи
їх смисловий зміст у знакових понятійних формах. Зміст поняття є смисл, ідея.
Відображення світу в свідомості може бути безпосереднім і конкретним – це
образи-сприйняття світу, одержані з допомогою органів чуття. Основними
характеристиками свідомості є співвідношення її зі світом знання, ідеальність,
інтерсуб’єктивність, предметність і направленість (інтенціональність); свідомість
розкривається у її зв’язку з логікою і дійсністю, а також з безсвідомим.
Свідомість – це є частина фіксованого людського досвіду. Свідомість не слід
ототожнювати з мисленням. Властивістю свідомості є ідеальний характер її
сутностей. Свідомість зв’язана з галуззю знань людини, а суттєвою частиною цієї
галузі є наука, яка складає об’єктивне знання. Тоді виникає питання, яким чином
ідея може бути об’єктивною. Ідея може бути об’єктивною, коли вона зрозуміла
багатьом носіям свідомості, тобто у певній ступені незалежна від внутрішнього
індивідуального, суб’єктивного фактору. Коли вона стає інтерсуб’єктивною, вона
доступна для всіх. У звичайних життєвих ситуаціях об’єктивність ідей
закріплюється у практиці її застосування, фіксується в лексиці мовного матеріалу,
що є достатньою підставою для її прийняття і розуміння.
Свідомість завжди спрямована на певний предмет, вона завжди предметно
змістовна. Саме принцип предметності дає нам можливість використовувати слова
і ідеальні значення, що за ними стоять, для розмови про ту дійсність, до якої ці
слова відносяться, яку вони представляють, виражають, позначають.
Предметність і спрямованість свідомості разом складають таку її
властивість, яку прийнято називати інтенціональністю. Внутрішній світ
свідомості – це пов’язані один з одним елементи, реальні акти людської
діяльності, спрямовані на об’єкт свідомої установки. Феномен свідомості

103