Page 218 - 4428

Таблиця 8.1.
Порівняння традиційного та АВС обліку витрат

АВС Традиційний облік

Велика кількість центрів виникнення ви- Невелика кількість центрів виникнення ви-
трат – може відповідати кількості виділе- трат (у рідкісних випадках перевищує кількість
них процесів, завдяки чому підвищується структурних підрозділів – наприклад, коли
контрольованість витрат. витрати групуються за дільницями, переділами,
Непрямі витрати розподіляються між групами обладнання чи окремими апаратами)
процесами (операціями) на основі прямого Непрямі витрати розподіляються між
аналізу первинних документів, досліджен- підрозділами основного виробництва:
ня використання робочого часу, опитуван-  загальновиробничі витрати згруповані за
ня або умовних баз розподілу (заробітна цехами;
плата, кількість працівників, площа примі-  витрати допоміжних підрозділів перено-
щень тощо). сяться на основі даних про обсяги внутрішніх
Елементи адміністративних витрат гру- послуг або умовної бази розподілу (машино-
пуються із загальновиробничими лише у годин роботи, площа приміщень);
випадку, якщо процес об’єднує роботу де-  адміністративні витрати розподіляються
кількох відділів і підрозділів. на основі зарплати робітників основного ви-
робництва, прямих витрат на виробництво.
Згруповані за операціями витрати розпо- В основі розподілу лежить припущення, що
діляються між виробами пропорційно до обсяг непрямих витрат, спожитий даною про-
фактичного споживання цих операцій при дукцією, прямо пропорційний до обсягу їх ви-
обслуговуванні і підтримці виробництва і робництва або прямих виробничих витрат.
збуту цих виробів. Розподіл непрямих витрат на вироби і по-
Завдяки цьому враховується складність і слуги проводиться на основі одної з декількох
неоднорідність виробництва, фактично іс- баз розподілу: зарплата робітників основного
нуючий непропорційний розподіл наванта- виробництва, машино-годин роботи облад-
ження на інженерні, логістичні, адміні- нання, витрати переділу (зарплата і витрати на
стративні, маркетингові ресурси підпри- утримання і експлуатацію обладнання), прямі
ємства. виробничі витрати.
Більшість баз розподілу фіксують інші, Збутові витрати часто розподіляються від-
ніж пропорційність до обсягів виробниц- носно повної виробничої собівартості.
тва, залежності між виробами і спожи- Більшість підприємств для зручності вико-
ванням організаційних ресурсів (наприк- ристовують не більше 1-2 баз розподілу.
лад, витрати, що змінюються пропорційно Враховуючи, що позавиробничі накладні
до кількості оброблюваних партій). витрати інколи спочатку розподіляються між
Кількість баз розподілу коливається в за- виробничими центрами витрат, виникатиме
лежності від кількості відокремлених опе- подвійний перерозподіл непрямих витрат.
рацій, часто 3-5 операцій використовують Фактично, основною підставою для такого
базу розподілу одного типу. умовного розподілу є простота у використанні
і дешевизна збору необхідної інформації, а
часто і відданість традиції.
Витрати з операцій можуть розподіля- У більшості випадків калькулюється собі-
тися на будь-які об’єкти витрат, рентабель- вартість і аналізується лише рентабельність
ність яких треба оцінити: споживачів, ка- виробів, замовлень і структурних підрозділів.
нали розповсюдження продукції, сегменти Будь-які інші калькуляції мають сенс лише в
ринку, постачальників матеріалів. частині прямих витрат.

Драйвер видів діяльності – це кількісний критерій, який безпо-

середньо впливає на величину витрат. Наприклад: періодичність про-
ведення ремонтів обладнання; норма витрат певних матеріалів; час
проведення ремонту.

217