Page 23 - 4332
P. 23

політичного  устрою  тієї  пори.  Лютер  був  далеким  від  того,
           щоб проповідувати необхідність демократичного переустрою
           німецької  держави.  Він  наставляв  підданих  коритись
           монархам,  не  повставати  проти  влади  і  покірно  переносити
           несправедливість.
              Необхідно  відзначити,  що  на  відміну  від  Лютера,  який
           прагнув  повернення  до  раннього  християнства  лише  в
           церковному  відношенні,  селяни-послідовники  Реформації,
           очолювані  Т. Мюнцером,  бажали  цього  ж  ще  й  щодо
           суспільного  життя.  Мюнцер  мріяв  про  ненасильницьку
           ліквідацію феодального ладу, в результаті  чого встановиться
           новий  суспільній  порядок  без  гніту  та  експлуатації,  в  якому
           жоден  християнин  не  володітиме  приватною  власністю  і  не
           займатиме  будь-якої  державної  посади.  Поскільки  всі  люди
           рівні перед Богом, постільки всі вони повинні бути рівні між
           собою і на Землі, вважав він.
              Характеризуючи основні положення політичної концепції
           Н. Макіавеллі  (1469-1527),  необхідно  підкреслити,  що  він  в
           добу Відродження звільнив теоретичний розгляд політики від
           релігійних  догм  і  моралі.  В  нього  розум  і  досвід,  розгляд
           держави “людськими  очима” приходять на зміну схоластиці
           та  теології.  Завдання  політичної  науки  мислитель  бачив  у
           тому,  щоб  пояснювати  дійсний  стан  речей,  відштовхуючись
           від фактичного матеріалу, на основі  історичного досвіду. Не
           дійсність  підганяти  під  канонізовані  схеми,  а  навпаки,  на
           основі  пізнання  реальної  дійсності  виводити  дієві  політичні
           принципи і у відповідності з ними творити політичну історію.
           Саме  в  цьому  полягає  глибоко  прогресивний  характер
           методології Н. Макіавеллі.  Відкинувши релігійно-схоластичні
           догми  та  феодальні  схеми,  мислитель  став  з’єднувальною
           ланкою між античною та буржуазною політичною наукою.
              Н. Макіавеллі  вводить  один  з  ключових  термінів
           політичної науки нового часу – Stato (держава), яку розглядає
           як стан, що змінюється в залежності від співвідношення сил,
           які  змагаються  між  собою.  Мислитель  був  переконаний  в
           тому,  що  лише    через  державу  можлива  самореалізація
           людини. Сильна держава – благо для громадян, тому все, що
           сприяє  її  зміцненню,  те  відповідає  інтересам  суспільства,  є

                                          21
   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28