Page 25 - 4332
P. 25

творчості,  свободи,  до  відродження.  Це  була  революція  в
           політичному мисленні, що проклала шлях від середніх віків до
           Нового  часу,  нового  періоду  історії.  Незважаючи  на  те,  що
           Н. Макіавеллі  був  проникливим  мислителем,  все  ж  таки  він
           стоїть  лише  на  початку  і  трохи  осторонь  магістрального
           розвитку  європейської  політичної  філософії  просвітницько-
           раціоналістичного етапу.
              Феодальна  роздрібненість  і  міжконфесійна  релігійна
           ворожнеча гальмували становлення в Західній Європі сильних
           централізованих  держав.  У  боротьбі  за  створення  такої
           держави у Франції в останній третині XVI ст. склалося вчення
           видатного  політичного  мислителя  Жана  Бодена  (1530-1596),
           відображене  в  праці  “Шість  книг  про  республіку”,  де  під
           республікою автор мав на увазі державу взагалі.
              Важливо      наголосити     на   найвагомішому       внескові
           Ж. Бодена  у  розвиток  політичної  думки  –  розробленій  ним
           теорії  державного  суверенітету.  Суверенітет,  за  мислителем,
           це  –  абсолютна  (немає  жодних  обмежень  для  виявів  своєї
           могутності), постійна (існуватиме невизначено тривалий час) і
           неподільна  (не  ділить  ні  з  ким  своїх  прерогатив)  державна
           влада.  Суттєвими  ознаками  суверенітету  держави  мислитель
           називав:  право  видавати  і  скасовувати  закони;  оголошувати
           війну  і  укладати  мир;  призначати  вищих  посадових  осіб;
           здійснювати суд в останній інстанції; виносити помилування.
              Для  повного  розуміння  цього  питання  слід  підкреслити,
           що  державний  суверенітет,  за  теорією  Ж. Бодена,  є
           абсолютним лише у сфері діяльності державної влади. Він не
           поширюється  на  відносини,  зумовлені  божественними  і
           природними  законами,  приватною  власністю.  Тому  держава
           не  повинна  втручатися  у  справи  сім’ї,  порушувати  принцип
           віротерпимості, збирати податки з підданих без їхньої згоди і
           всупереч волі власників. Правитель, який нехтує усім цим, є
           тираном і заслуговує на смерть.
              Розглядаючи різні форми державного правління, Ж. Боден
           віддавав  перевагу  абсолютній  монархії,  не  заперечуючи
           водночас     окремих      елементів      аристократичного       і
           демократичного  способів  здійснення  влади  за            умов
           монархізму.  Таким  чином,  доводячи  необхідність  сильної

                                          23
   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30