Page 25 - 4332

творчості, свободи, до відродження. Це була революція в
політичному мисленні, що проклала шлях від середніх віків до
Нового часу, нового періоду історії. Незважаючи на те, що
Н. Макіавеллі був проникливим мислителем, все ж таки він
стоїть лише на початку і трохи осторонь магістрального
розвитку європейської політичної філософії просвітницько-
раціоналістичного етапу.
Феодальна роздрібненість і міжконфесійна релігійна
ворожнеча гальмували становлення в Західній Європі сильних
централізованих держав. У боротьбі за створення такої
держави у Франції в останній третині XVI ст. склалося вчення
видатного політичного мислителя Жана Бодена (1530-1596),
відображене в праці “Шість книг про республіку”, де під
республікою автор мав на увазі державу взагалі.
Важливо наголосити на найвагомішому внескові
Ж. Бодена у розвиток політичної думки – розробленій ним
теорії державного суверенітету. Суверенітет, за мислителем,
це – абсолютна (немає жодних обмежень для виявів своєї
могутності), постійна (існуватиме невизначено тривалий час) і
неподільна (не ділить ні з ким своїх прерогатив) державна
влада. Суттєвими ознаками суверенітету держави мислитель
називав: право видавати і скасовувати закони; оголошувати
війну і укладати мир; призначати вищих посадових осіб;
здійснювати суд в останній інстанції; виносити помилування.
Для повного розуміння цього питання слід підкреслити,
що державний суверенітет, за теорією Ж. Бодена, є
абсолютним лише у сфері діяльності державної влади. Він не
поширюється на відносини, зумовлені божественними і
природними законами, приватною власністю. Тому держава
не повинна втручатися у справи сім’ї, порушувати принцип
віротерпимості, збирати податки з підданих без їхньої згоди і
всупереч волі власників. Правитель, який нехтує усім цим, є
тираном і заслуговує на смерть.
Розглядаючи різні форми державного правління, Ж. Боден
віддавав перевагу абсолютній монархії, не заперечуючи
водночас окремих елементів аристократичного і
демократичного способів здійснення влади за умов
монархізму. Таким чином, доводячи необхідність сильної

23