Page 20 - 4332

жертву інтереси окремої людини. В проекті афінського
мислителя вже закладе ні елементи майбутніх тоталітарних
режимів, де всі сторони життя суспільства регулюються й
контролюються державою.
Аристотель піддав критиці вчення Платона про досконалу
державу, На відміну від свого учителя, він висуває на перше
місце не “абсолютно найкращу” форму держави, а говорить
про такий політичний устрій, який можуть мати у себе
більшість держав. Головне зауваження Аристотеля Платону в
тому, що той переступив межі можливої єдності, прагнучи
ліквідувати всяку багатоманітність.
Вважаючи, що запропонована Платоном спільність майна,
жінок і дітей (для таких соціальних груп як філософи та воїни)
призведе до знищення держави, Аристотель виступив
переконаним захисником прав індивіда, приватної власності і
моногамної сім'ї, заперечував розчинення людини у
суспільстві.
Цей мислитель висловив немало геніальних здогадок. Так,
умовою стабільності держави він вважав наявність у
суспільстві великого прошарку середньозабезпечених
громадян – рабовласників (“держава, що складається із
середніх людей, буде мати і найкращий державний устрій”);
першим розділив владу на законодавчу, виконавчу й судову;
висловив ідею верховенства закону, необхідності його
відповідності політичній справедливості і праву; ввів поняття
“природного закону”.
Відстоюючи благо миру, рахував, що “сам принцип воєн
можна вважати таким, що суперечить ідеї права”. Ця теза в
подальшому отримала широке розповсюдження у критиків
війни і прибічників “вічного миру”, зокрема у Канта і Фіхте.
Найвищою цінністю громадян Еллади було збереження та
зміцнення полісів, свобода кожного у вільному колективі В
період еллінізму (друга половина ІV-ІІ ст. до н.е.), в умовах
втрати стародавніми грецькими полісами своєї незалежності
(підпадають спочатку під вплив Македонії, а потім Риму) та
переоцінки минулих цінностей, безумовна цінність
морального цілого, полісу і колективного полісного
(політичного) життя ставиться під сумнів з позицій

18