Page 26 - 4332

королівської влади, мислитель одночасно накреслював межі
діяльності державної влади.
Відповідь на третє питання слід розпочати з короткої
характеристики Нового часу, підкресливши, що з його
настанням більшість філософів шукає гуманістичних підходів
до розгляду питань про державу і владу, закладаючи в основу
цих пошуків принцип раціональності, законності і рівності
природних прав людини.
Видатні європейські мислителі XVII-XVIII ст. Дж. Локк,
Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо та інші заперечували божественну
природу держави і королівської влади, обґрунтовували
необхідність конституційного правління, розробили
надзвичайно важливі для впровадження ліберально-
демократичних режимів політико-філософські концепції
громадської угоди (суспільного договору), природних прав
людини, розподілу влади, народного суверенітету, висунули
ідею правової держави тощо. Значної уваги ці мислителі
надавали ролі географічного середовища та людської природи
(людських пристрастей) у формуванні політичних структур і
відносин, почали впроваджувати історичний підхід до оцінки
політичних явищ.
Особливу увагу потрібно приділити політичним ідеям Ж.-
Ж. Руссо, вказати на їхню особливість в контексті ідей інших
мислителів цього періоду, зокрема щодо ставлення філософа
до питання розподілу влади і розуміння ним ідеї
невідчужуваного народного суверенітету, а відтак – і прямого
народоправства.
При висвітленні даного питання слід підкреслити, що
розвиваючи вищевказані ліберально-демократичні ідеї Нового
часу, І. Кант (1724-1804) та Гегель (1770-1831) створили
концепцію правової держави, а також громадянського
суспільства. Зокрема, І. Кант благо і призначення держави
бачив не у її намаганнях забезпечити матеріальний добробут
своїх громадян чи щось інше, а в максимальній відповідності
її устрою, конституції, її діяльності принципам права
(концепція правової держави).
Аналізуючи політичні ідеї Канта, варто також наголосити,
що він в умовах Німеччини 18 ст. всебічно обґрунтував

24