Page 28 - 4332

регулюється цивільним правом, закріпилась в сучасній
політичній думці. Таке суспільство, якого не було в
античності та середні віки, виникає, на думку Гегеля, лише в
новий період історії.
Державу Гегель вважав основою громадянського
суспільства. Вона виступає у мислителя у трьох іпостасях:
1) як дійсність конкретної свободи (індивідуальна
держава); 2) як зовнішнє державне право (у відносинах з
іншими державами); 3) як суб'єкт всесвітньої історії (з позиції
прогресу внутрішніх форм державного життя, з точки зору
розвитку свободи особи).
Особа у Гегеля варта чогось тільки тому, що є частиною
держави. Вона вільна тільки тоді, коли перебуває в гармонії з
цілями держави. За Гегелем, особа знаходить свободу у
ретельному виконанні обов’язків перед державою (філософія
етатизму). Варто зазначити, що Гегель говорив не про
державу взагалі, а про правову державу, яка тільки і здатна
реально забезпечити реалізацію прав і свобод своїх громадян.
Звідси і витікає поклоніння останніх перед правовим
порядком.
В ході відповіді на дане питання важливо проаналізувати
погляди американських просвітителів, зокрема
Т. Джефферсона (1743-1826) та Т. Пейна (1737-1809) з огляду
практичного застосування ними теоретичних надбань епохи
Просвітництва в процесі державотворення США. Ці мислителі
в період війни США за незалежність від англійського
протекторату відстоювали прогресивні соціально-політичні
ідеї дрібнобуржуазного революційного демократизму.
Т. Джефферсон – автор великого революційного
документу – “Декларації незалежності Сполучених Штатів
Америки”, яка за своєю суттю була “першою декларацією
прав людини” у світі. В ній рівність, свобода, право народу на
повстання визнаються невід’ємними природними правами
людини. “Все в світі змінюється, – писав Джефферсон, – крім
природних прав людини”. Останні, за його переконанням,
вище законів, котрі видаються державною владою.
Протиріччя між природними правами і державними законами
завжди повинні вирішуватись на користь природних прав.

26