Page 54 - 4329

Оперативні правила визначають порядок ухвалення рішень керівниками
середньої ланки. Такі правила формулюються у вигляді різних інструкцій.
Стратегічні правила формулюються на вищому рівні
управління у вигляді ділової політики організації. Вони регламентують порядок
ухвалення рішень, що стосуються визначення типу продукції, що випускається,
організації товаропросування і т. п.
Організаційні правила ґрунтуються на федеральному і місцевому
законодавстві і стосуються ухвалення рішень з таких питань, як цілі, характер
діяльності і організаційно-правова форма підприємства, а також з питань взаємин
підприємства з державними органами, засновниками і трудовим колективом.
Разом з правилами значну роль у визначенні порядку підготовки, ухвалення і
реалізації управлінських рішень відіграють плани. Плани, так само як і правила, є
засобом координації діяльності різних підрозділів при ухваленні управлінських рішень.
Принципова відмінність полягає в тому, що плани є гнучкішим інструментом, ніж
правила. Це дає керівникам можливість враховувати при розробці рішень зміни у
внутрішньому і зовнішньому середовищі організації.
За способом ухвалення управлінські рішення можуть підрозділятися на
одноосібні і колегіальні. Одноосібні рішення ухвалюються керівником самостійно без
узгодження з іншими працівниками організації. Ухвалення колегіальних рішень,
навпаки, вимагає попереднього колективного обговорення вирішуваної проблеми.
Розрізняють три типи внутрішньофірмової взаємодії в процесі ухвалення
колегіальних управлінських рішень:
• двосторонній;
• груповою;
• матричний.
Двосторонній тип взаємодії виявляється при спільному ухваленні рішень
менеджерами одного рівня на основі індивідуального спілкування без узгодження з
вищестоящими керівниками. Тут реалізується горизонтальний спосіб координації
процесу ухвалення рішень в рамках затверджених правил і планів.
Для цілей координації часто виділяються спеціальні особи в тих, що знаходяться
на одному рівні управління структурних підрозділах. Керівник-координатор має право
обговорювати проекти ухвалюваних рішень з керівниками інших підрозділів, але не
має адміністративної влади, якою володіють лінійні керівники.
Груповий тип взаємодії виявляється в роботі цільових груп, які розробляють і
ухвалюють рішення, що стосуються специфічних питань діяльності організації. Цільова
група є тимчасовою структурою, що створюється для вирішення конкретної проблеми.
До складу цільової групи можуть входити як працівники організації, так і незалежні
фахівці, запрошені на підставі трудового договору. Всі члени цільової групи
підкоряються безпосередньо керівникові проекту і лише йому. Керівник групи
(проекту) має право ухвалювати рішення в рамках своїх повноважень без узгодження з
керівництвом організації.
Матричні структури відрізняються від цільових груп тим, що формуються
винятково з працівників організації. При цьому співробітники, що працюють над
проблемою, підкоряються одночасно і керівникові проекту, і керівникам тих
структурних підрозділів організації, в яких вони працюють постійно.
Процедура підготовки, ухвалення і реалізації управлінських рішень є
безперервним замкнутим циклом, що складається з восьми етапів (див. мал. 2. 6).

54