Page 42 - 4329

відповідальності. При цьому залишаються без уваги такі аспекти управлінської
діяльності, як ухвалення і реалізація управлінських рішень, формування системи і
структури організації, управління інформаційними потоками і т.д.
Зважаючи на розглянуті вище недоліки, можна розробити нове, точніше і
повніше визначення поняття "Адміністративний контроль".
Під адміністративним контролем в найбільш загальному вигляді слід розуміти
управлінську діяльність, направлену на визначення поточного стану підсистеми
системи управління організацією і процесів, що відбуваються в ній, що управляє, з
метою виявлення можливих відхилень від заданого режиму функціонування.
Уточнивши визначення адміністративного контролю, не можна не сказати
декілька слів і про його основну мету.
Основна мета контролінгу в цілому і адміністративного контролю зокрема
полягає в своєчасному отриманні інформації про те, чи були досягнуті поставлені цілі і
виконані завдання. При цьому важливо, щоб всі системи контролю оперативно
фіксували будь-які відхилення фактичних показників від планових. Це дозволить
вчасно вносити відповідні корективи до процесу функціонування організації.
Практика сучасного менеджменту свідчить про те, що більшість
висококваліфікованих фахівців є людьми творчими і відповідальними. Такого роду
працівники не виносять дріб'язкової опіки, коли керівник контролює кожну їх дію.
Вони вважають за краще самостійно виявляти свої помилки і виправляти їх,
добиваючись при цьому достатньо високих результатів. Тому основу сучасного
організаційного контроллинга складає концепція "контролю у виняткових випадках".
Застосування вказаної концепції в практиці управління організацією дозволяє уникнути
рутинної повсюдної оцінки діяльності працівників організації і виховати в них уміння і
бажання працювати самостійно і "на совість".
Це дозволяє керівництву організації досягти відразу двох важливої мети. По-
перше, підвищити якість і ефективність діяльності організації. По-друге, задовольнити
потребу співробітників в пошані і самовираженні.
Основні принципи адміністративного контролю спираються на чотири
складові, що дозволяють керівникові організації визначити що, коли і де контролювати,
а також хто повинен здійснювати контроль.
Принцип ключових елементів контролю спирається на положення, згідно якому
стандарти є елементом планування.
Контроль може бути значно полегшений, якщо керівництво організації виділить
невелике число основних (ключових) елементів (показників, критеріїв) і приділятиме їм
велику частину своєї уваги.
Принцип місця контролю полягає в тому, щоб керівник організації з'ясував, в
яких структурних підрозділах організації відбуваються дії, що мають вирішальне
значення для досягнення мети функціонування.
Найчастіше контроль здійснюється від вищих рівнів керівництва організацією,
що неминуче веде до зниження його ефективності. У разі ж здійснення контролю в
місцях виконання конкретних робіт керівник може швидко отримати від одних
виконавців необхідну інформацію і тут же переадресувати її іншим виконавцям,
завдяки чому контроль стає швидшим і ефективнішим.
Принцип дотримання термінів контролю дозволяє ефективніше і своєчасно
використовувати отриману в процесі здійснення контрольної діяльності інформацію і
швидко реагувати на зміни, що відбуваються.
Принцип самоконтролю полягає в наданні працівникам фірми можливості
самим здійснювати оцінку результатів власної діяльності і своєчасно вносити до неї
необхідні корективи.
У системі адміністративного контролю будь-якої організації можна виділити три
основних тісно взаємозв'язаних елементу, а саме:

42