Page 16 - 4329

набрали настільки крайніх форм, що для усунення їх антисоціальних наслідків було
потрібно термінове втручання державної влади.
3) Третій період (1933 – 1950) носить назва "національний капіталізм". Він
характеризується розробкою і реалізацією великого числа урядових програм у
соціальній і економічній сферах. Ця особливість характерна і для теперішнього часу.
Вона виражається в діяльності уряду по регулюванню розвитку і функціонування
національної економіки, а також підтримці необхідної рівноваги між приватним і
державним сектором народного господарства.
4) Четвертий, сучасний період капіталістичного етапу розвитку управління (з
1950 р. по теперішній час), відомий як "управлінський капіталізм", характеризується
широким розповсюдженням колегіального управління. Все рідше ухвалюються
індивідуальні рішення, пов'язані з підприємницьким ризиком. У крупних корпораціях
всі визначальні питання вирішуються спільними зусиллями власників (Збори
засновників) або керівників (Рада директорів).

3 Виникнення адміністративного управління. Теорія адміністрації
А. Файоля і її розвиток у працях його послідовників

Перші вияви практики адміністративного управління відносять ще до другого
тисячоліття до н. е. Головним чином це пов'язано з другою, світсько-
адміністративною управлінською революцією.
Уже в ті часи основним завданням адміністративного управління було
регулювання всього спектра суспільно-господарських відносин між різними
соціальними групами, яке здійснювалося за допомогою застосування командно-
адміністративних методів управління, ґрунтованих на примусово-силовій керівній дії.
Проте, не дивлячись на майже чотирьохтисячолітнє існування практики
адміністративного управління, початок комплексних цілеспрямованих досліджень у
цій галузі відноситься лише до 20 – 30 рр. XX в.
Виникнення адміністративної школи управління головним чином пов'язане з
ім'ям Анрі Файоля (1841–1925), який є творцем так званої теорії адміністрації
(вчення про управління).
На відміну від творців школи наукового управління Фредеріка Уінслоу
Тейлора (1856–1915), подружжя Френка і Лілії Гілберт, які починали свою кар'єру
простими робітниками і акцентували свою увагу на вдосконаленні процесу
функціонування організації, Файоль – французький інженер та науковець – мав досвід
роботи як керівник вищої ланки управління у великому бізнесі. Протягом тридцяти
років (1888–1918) він займав пост генерального керівника крупної французької
гірничодобувної і металургійної компанії "Комамбо". У зв'язку з цим головною
турботою Файоля була ефективність управління в ширшому значенні слова – стосовно
роботи всієї організації. І в цьому він добився значних успіхів.
Основні положення концепції Файоля викладені в його праці "Загальне і
промислове управління" (1916 р.). Відомі також його твори «Наукова організація
праці» і «Позитивне управління». В основі його поглядів лежить твердження про те, що
будь-яке підприємство складається з двох основних систем: матеріальної і соціальної.
Перша містить продуктивну працю працівників, а також засоби праці і предмети праці.
Друга є взаєминами людей у процесі виробництва матеріальних благ. Дослідженням
двох вищеназваних систем і обмежувалася сфера досліджень А. Файоля.
Усі операції, що відбуваються на підприємствах (в організаціях), Файоль
поділяв на шість груп:
1. Операції технічні (виробництво, виготовлення, переробка).
2. Операції комерційні (купівля, продаж, обмін).

16