Page 21 - 4329

"генерального" штабу є підготовка і передача наказів керівника, контроль і координація
поточної роботи.
3. Відповідність прав і відповідальності, тобто будь-який лінійний керівник
повинен мати владу, відповідну до рівня відповідальності.
4. Діапазон контролю (число осіб, безпосередньо підлеглих керівникові).
Діапазон контролю знаходиться у великій залежності від особистих рис і здібностей
керівника, тому він не може бути жорстко регламентований. Рекомендована Урвіком
норма керованості складає п’ять-шість чоловік.
5. Спеціалізація. Урвік виділяв три типи спеціалізації працівників управлінської
праці:
– за метою;
– за характером виконуваних операцій;
– за типом споживача або за географічною ознакою.
6. Визначеність. Для забезпечення визначеності в діяльності організації
необхідно, щоб для кожної посаді були письмово визначені права, обов'язки і
відповідальність (прототип сучасних посадових інструкцій).
Наведені вище принципи показують, що Урвік глибше, ніж Файоль, досліджував
проблеми побудови формальної організації, надаючи цьому питанню головну увагу.
Основні наукові досягнення Л. Урвіка викладені в його праці "Елементи
адміністрації".
Іншим визначним представником класичної школи є Макс Вебер, який
вирішальну увагу приділяв проблемам лідерства і структури влади в організації.
Вебер розрізняє три типи організацій, залежно від характеру влади, якою
володіє керівник:
1. Харизматичний (організацію очолює керівник з винятково привабливими
особистісними якостями (обдаруваннями).
2. Традиційний (у разі зміни керівника в організації всі працівники за традицією
підкоряються новій людині, що замінила колишнього лідера).
3. Ідеальний (бюрократичний) (ґрунтований на спеціальному розподілі влади,
що забезпечує керівникові можливість бути лідером в організації).
Вебер вважав, що тільки бюрократичний тип організації може забезпечити
максимальну ефективність виробництва. Саме цей тип організації займає особливе
місце в його дослідженнях. Результати своїх досліджень він виклав у праці "Теорія
соціально-економічної організації".
Поява бюрократичного типу організації пов'язана з виникненням особливої
соціальної верстви працівників, що спеціалізуються у сфері управління
(професійних менеджерів). Розвиток бюрократії безпосередньо пов'язаний з
розподілом управлінської праці.
Для бюрократії характерна наявність вертикальної ієрархії, ґрунтованої на
адміністративних методах управління. Головна роль в організаціях бюрократичного
типу належить різного роду "бюро", основні функції яких є незмінними і не залежать
від думки і поглядів окремих працівників.
Вебер сформулював принципи побудови ідеальної організації:
1. Вся діяльність організації повинна бути розподілена на прості операції, кожна
з яких формально закріплюється за конкретним підрозділом.
2. Кожен керівник наділяється формально закріпленою владою, ґрунтованій на

принципі ієрархії .
3. Наявність чітких правил, інструкцій і стандартів, що визначають порядок
роботи і відповідальність кожного члена організації.
4. Справедливе ставлення до клієнтів і підлеглих.


Принцип ієрархії гласить, що кожен член організації повинен підкорятися посадовцю, який займає
вище становище на службовій драбині.

21