Page 13 - 4329

1) Перша управлінська революція тісно пов’язана з виникненням
писемності. На глиняних табличках, датованих третім тисячоліттям до н. е.,
записані дані про закони Древнього Шумера, що є чітким документальним доказом
існування там практики управління.
З огляду на те, що основною політичною і економічною силою в суспільстві
Стародавнього Шумера були релігійні діячі, тобто жерці, перша управлінська
революція отримала назву релігійно-комерційної.
Крім того, побудовані у 3000-2000 роках до н. е. єгипетські піраміди свідчать
про високий рівень розвитку не лише науки й культури, а й управлінського
мистецтва.
2) Друга управлінська революція відноситься до 1792-1750 рр. до н. е. і
нероздільно пов’язана з діяльністю правителя Вавилону – царя Хаммурапі, який
видав закони, що регламентували порядок управління державою. Друга
управлінська революція отримала назву світсько-адміністративної.
3) Третя, виробничо-будівельна управлінська революція датується 605–562
рр. до н. е. (час правління стародавнього царя Навуходоносора). Її основним
результатом була інтеграція методів державного управління з контролем і
регулюванням діяльності у сфері виробництва і будівництва.
4) Четверта управлінська революція пов'язана із зародженням капіталізму і
початком індустріального прогресу європейської цивілізації (XVII–XVIII ст.). Її суть
полягає у відділенні управлінців від власності на засоби виробництва і зародженні
такого явища, як професійне управління.
5) П'ята управлінська революція, відома як бюрократична, відбулася в кінці
XIX – на початку XX ст. Теоретичною базою цієї революції послужила концепція
раціональної бюрократії, а основним результатом стало формування крупних
ієрархічних структур, розподіл праці, організаційна регламентація і т. п.
Наведений вище підхід найбільше відповідає потребам науки про державне
управління, але не дає можливості проаналізувати всі етапи розвитку загальної теорії і
практики управління.
Для вивчення історії адміністративного менеджменту найбільш адекватним
бачиться соціальний підхід до вивчення історії розвитку практики та науки
управління. Вказаний підхід базується на припущенні про те, що вперше потреба в
управлінні виникла, коли люди стали жити і полювати групами. Дане припущення
ґрунтується на твердженні про те, що практика управління має соціальне історичне
коріння і нерозривно пов'язана з існуванням і розвитком суспільства.
Відповідно до соціального підходу в історії розвитку управління можна
виділяють чотири основні етапи:
1) первіснообщинний;
2) рабовласницький;
3) феодальний;
4) капіталістичний.
Не слід плутати виникнення управління з виникненням організації. Хоча ці два
поняття нерозривно пов'язані.
Організація – більш давній феномен, ніж управління, і, по суті, є основою
останнього.
Дуже часто наводять приклад, за яким у первісному суспільстві виникла
необхідність перемістити з одного місця на інше який-небудь важкий предмет, підняти
або зрушити який одна людина не в змозі. Скажімо, камінь, колоду або тушу убитої
тварини. Дві первісні людини беруться за виконання цього нескладного завдання.
З чим ми маємо справу в цьому випадку? Зрозуміло, з проявом простого виду
організації. Чи можна в цьому випадку вести мову про управління? Навряд.

13