Page 118 - 4329

2) перелік бажаних особистих якостей сприймається з позицій практики як
недосяжний ідеал;
3) визначити (оцінити) значущість виділених особистих якостей лідера
практично неможливо;
4) один і той самий лідер демонстрував у різних ситуаціях різні (часто
протилежні) особисті якості;
5) не було доведено достатньої кореляції між виділеними особистими якостями і
ефективним лідерством
Результати досліджень засвідчили, що:
по-перше, не існує певної сукупності особистих якостей, які притаманні усім
успішним керівникам;
по-друге, один і той самий керівник демонстрував у різних ситуаціях різні
(протилежні) особисті якості.
На цьому вивченні дійшли висновку, що людина не стає успішним керівником
лише завдяки тому, що має певну сукупність особистих якостей.
Теорія особистих якостей не принесла користі для практики, але:
– ініціювала розвиток інших концепцій лідерства;
– залишається стримуючим засобом стосовно переоцінки поведінкових і
ситуаційних підходів до лідерства
2) Поведінковий підхід. Згідно поведінкового підходу до лідирування
результативність управління визначається не стільки особистими якостями, скільки
тим, як керівник поводить себе зі своїми підлеглими. Отже, поведінковий підхід
спирається на стиль керування. Стиль керування – це манера поведінки керівника
щодо підлеглих, через яку і здійснюється вплив на робітників організації.
При цьому слід зауважити, що манера поведінки керівника формується під
впливом багатьох факторів, які до того ж постійно змінюються. Яких саме факторів:
- особистих якостей керівника;
- особистих якостей підлеглих;
- завдань та дій, які вони виконують тощо.
Внаслідок цього дуже важко окреслити чіткі межі того або іншого стилю
керування. Тому в теорії управління стиль даного конкретного керівника виступає як
позиція на континуумі. Отже будь-який з проміжних стилів керування
1
характеризується різним ступенем впливу крайніх позицій континууму .
Автократично-демократичний континуум стилів керування. В основу
автократично-демократичного континууму стилів керування покладено теорію Х та
теорію Y Дугласа МакГрегора, який виділив дві системи уявлень щодо мотивів
виробничої діяльності людей.
1. Згідно “теорії Х” робітники за своєю природою є лінивими,
безвідповідальними, такими що при першій ліпшій нагоді намагаються уникнути праці.
Отже для досягнення цілей організації їх необхідно постійно примушувати,
спрямовувати та контролювати. Справедлива заробітна плата здатна зробити роботу
терпимою, а необхідний рівень її виконання буде наслідком постійного контролю.
“Теорія Х” характеризує основи автократичного керування. Автократ має
достатньо влади, аби нав’язати свою волю виконавцям і у разі необхідності без вагань
вдається до цього. Автократ вважає, що його керівництво ґрунтується на авторитеті
посади, яку він обіймає. Сила влади автоматично примушує підлеглих беззастережно
коритися наказам та інструкціям. Автократ звичайно:
- щонайбільше централізує повноваження;
- щонайбільше структурує роботу підлеглих;
- різко обмежує свободу підлеглих щодо прийняття рішень;
- вимагає дотримання чисельних правил поведінки;

1
Континуум – 1) Назва неперервних утворень. 2) Назва потужності множини дійсних чисел.
117