Page 83 - 4317

Розкриємо сутність кожного типу стратегії.
Нехай підприємство А діє за стратегією 2. Це означає, що підприємство
виробляє продукцію вищого ґатунку, за широкою номенклатурою, а також
продукцію нового типу, з унікальними параметрами. Природно, що продукція А
дорога, але це краще, що може знайти покупець, який має кошти і прагне одержати
унікальний продукт вищої якості.
Підприємство Б також виготовляє широкий асортимент товарів, однак діє за
стратегією 1. Це означає, що підприємство Б випускає великий асортимент
стандартного, високої якості продукту та за стандартною (нижчою, ніж у
підприємства А) ціною.

Підприємство В не має можливості випускати широкий асортимент товарів.
Тому воно концентрується на випуску товарів одного чи двох типів, тобто
дотримується стратегії 4. Продукція цього підприємства має найвищий рівень у
своїх типах і коштує, відповідно, дорого. Але покупець, якому потрібний
найякісніший, надійний товар і який має чим платити, купує його у підприємства В.
Підприємство Г також поки що не може забезпечити випуску широкого
асортименту продукції, а тому конкурентоспроможність забезпечує за рахунок
випуску товарів декількох типів. Однак ці товари найдешевші й тому доступні

навіть малозабезпеченим споживачам, які не висувають високих вимог до якості
товарів (стратегія 3).
Узагальнюючи викладене, доходимо висновку, що престижніше діяти за
стратегією 2, виступаючи у ролі законодавця технічного прогресу. Водночас
успішно можна працювати і за стратегією 3, якщо на товарний ринок приходить
досить велика кількість споживачів з обмеженими фінансовими можливостями.
Вибір найбільш прийнятної стратегії залежить від наявних можливостей. Так,
якщо обладнання застаріло, кваліфікація працівників невисока і відсутні технічні
новинки, а заробітна плата та інші витрати на виробництво невисокі, то можна
прийняти стратегію 1 або 3.

Якщо сировина та матеріали коштують дорого, але підприємство має добре
обладнання, передові конструкторські розробки чи винаходи і висококваліфікованих
працівників, у нього є шанс досягти конкурентоспроможності за рахунок організації
випуску унікальних товарів, використовуючи стратегії 2 та 4.
Цілком природно, що не обов'язково дотримуватись постійно тільки однієї
стратегії (саме це показують стрілки на рис. 14).
Наприклад, підприємство розпочало свою діяльність за стратегією 3, тобто
освоїло випуск одного чи двох виробів, що доступні широкому колу споживачів.

Згодом підприємство може починати освоювати іншу стратегію. Якщо воно
розширюватиме асортимент, зберігаючи такі самі низькі ціни на товари із середнім
рівнем якості, то це означатиме, що підприємство перейшло до стратегії 1. У
результаті з'явиться можливість різко збільшити і обсяги реалізації, і прибуток.
Наприклад, цієї стратегії успішно дотримується Китай. Збільшуючи щорічно

83