Page 82 - 4317

• продукція її має вирішальне значення для галузі;
• продукція її диференційована;
• є реальною загрозою для проникнення покупців у її галузь за допомогою
вертикальної інтеграції.
На думку М. Портера, підприємство може самостійно визначити свої сильні та
слабкі сторони, аналізуючи сили, які впливають на конкуренцію в галузі, де воно
функціонує, і причини, що лежать в їх основі.
Загальні стратегії, за М. Портером, це стратегії, що мають універсальне
застосування або виведені з певних базових постулатів.
Розрізняють два основних типи стратегій забезпечення

конкурентоспроможності: низькі витрати та спеціалізація. М. Портер також вважає,
що підприємство може концентрувати увагу на певній групі споживачів, певній
продукції або на певному географічному ринку. При цьому в будь-який момент часу
можна формувати свою стратегію, спираючись лише на один з видів конкурентної
переваги.
Конкурентна перевага — це перевага, яка забезпечує доходи, що перевищують
середньогалузевий рівень, і сприяє завоюванню міцних позицій на ринку [70];
запорука успішного існування і розвитку фірми [8].

М. Портер стверджує, що позицію в галузі визначає саме конкурентна
перевага і в кінцевому підсумку підприємства обходять своїх суперників, якщо
мають значну конкурентну перевагу. Отже, узагальнюючи викладене, можна дати
таке визначення конкурентної переваги: конкурентною є перевага, яка досягається
завдяки конкурентному потенціалу підприємства, його високій компетенції в будь-
якій галузі діяльності.
Перед тим як розглядати типи загальних стратегій, слід розглянути ще одне
поняття — діапазон конкуренції [26], що означає широту номенклатури товарів, які
планується виготовляти і продавати. Основні типи стратегій конкурентних переваг
можна зобразити схематично (рис. 14).

Діапазон Вид конкурентної переваги
конкуренції
Низькі витрати Спеціалізація

Широкий 1. Орієнтація на витрати 2. Унікальність та лідерство за якістю

Вузький 3. Наголос на витрати 4. Вибіркова спеціалізація

Рис. 14. Основні типи конкурентних стратегій.

82