Page 53 - 4317

використовують не абсолютні прирости показників, а індекси їхнього зростання
(зниження).
За умови, якщо результативний показник дорівнює добутку трьох факторів
Y=a×b×c, то вплив цих факторів на результативний показник визначають
наступним чином:
а
( g 
а :
 а   заг  ( g  1 1 : 0 0 ) )
( g  b 1 b : 0 )
  
b заг  ( g  1 : 0 )
с
с :
(
 с   заг g  g  ( 1 1 : 0 0 ) )
Як видно із формул, загальний приріст результативного показника
розподіляється за факторами пропорційних відношень логарифмів факторних
індексів до логарифму індексу результативного показника.
Прийоми кореляційного аналізу застосовують для виміру впливу факторів на

результативні показники, коли взаємозв'язок показників неповний або імовірнісний.
Розрізняють парну і множинну кореляції. Парна кореляція — це зв'язок між
двома показниками, один з яких є факторним, а другий — результативним.
Множинна кореляція виникає від взаємодії кількох факторів і результативного
показника.
Кореляційний аналіз здійснюється в декілька етапів. На першому етапі
визначають фактори, які справляють вплив на результативний показник, і
відбирають найбільш суттєві для кореляційного аналізу. При цьому повинні бути
дотримані наступні правила:
• фактори мають перебувати в причинно-наслідковому зв’язку з
результативним показником;
• необхідно відбирати найбільш значущі фактори, які справляють відчутний
вплив на результативний показник;
• фактори повинні мати одиницю виміру;
• у кореляційну модель лінійного типу не доцільно включати фактори, зв'язок
яких з результативним показником має криволінійний характер або такі фактори є
взаємопов'язаними (якщо парний коефіцієнт кореляції двох факторів більший від
0,85, то, за правилами кореляційного аналізу, один із них необхідно виключити,
інакше це призведе до викривлення результатів аналізу) чи зв'язок яких із
результативним показником має функціональний характер.
На другому етапі збирають вихідну інформацію про кожний факторний і
результативний показник, перевіряють її з позицій достовірності, точності та
однорідності (якщо в сукупності є групи об'єктів, які значно відрізняються від
середнього рівня, то це вказує на неоднорідність початкової інформації). Критеріями
однорідності інформації є середньоквадратичне відхилення і коефіцієнт варіації, які
розраховують за кожним факторним і результативним показником.
Середньоквадратичне відхилення показує абсолютне відхилення
індивідуальних значень від середньоарифметичного. Його визначають за формулою

2
(
x 
х
)
   і
n
53