Page 25 - 4317

• бюджет адміністративних витрат (містить витрати на виконання основних
управлінських функцій: оклади управлінців, витрати на відрядження, гонорари,
витрати на утримання службових приміщень та офісів тощо).
Зазначимо, що використання методів бюджетування у практиці управління
підприємствами, які функціонують в умовах постійних ринкових змін, пов'язане з
певними труднощами. По-перше, може бути досить великою невідповідність
прогнозованих обсягів продажу і витрат фактичним показникам. По-друге, бюджети
під реалізацію нових стратегій часто розроблюють виходячи з "історичних"
пропорцій і нормативів, що призводить до неадекватного ресурсного забезпечення
реалізації обраної стратегії. У цьому зв'язку важливого значення набуває
використання методик гнучкого бюджетування, які передбачають
багатоваріантність умов реалізації плану. Часто розроблюють декілька
альтернативних бюджетів, де враховують можливі зміни у кон'юнктурі. Один із
способів розв'язання другої проблеми — використання методу нульового
бюджетування — підходу, який не враховує минулих і поточних бюджетних
пропорцій для розподілу ресурсів під реалізацію нової стратегії підприємства.
Організаційна стратегія формується під впливом потреб менеджменту, вона
тісно пов'язана з маркетинговою, виробничою та фінансовою стратегіями.
Стратегія управління персоналом, за допомогою якої розв'язують проблеми
привабливості праці, мотивації, стимулювання, атестації персоналу, підтримування
необхідної кількості персоналу для ефективної діяльності підприємства тощо.
5. За стадіями життєвого циклу бізнесу можна умовно виділити: стратегію
зростання, стратегію утримання, стратегію скорочення.
Стратегія зростання – стратегічна альтернатива, що характеризується цілями,
які значно перевищують рівень минулих досягнень. Вона є характерною для тих
компаній, які лише розпочинають працювати у бізнесі, або розвиваються. Ця
стратегія передбачає вибір цільових сегментів, посилене інвестування, науково –
дослідницькі розробки та інновації. Виділяють три різновиди такої стратегії:

- стратегія інтенсивного зростання (розширення ринку певного товару,
розвиток бізнесу);
- стратегія інтеграційного зростання (об'єднання підприємств або поглинання
інших суб'єктів господарювання – вертикальна чи горизонтальна інтеграція);
- стратегія диверсифікації (підприємства прагнуть захопити вагому частку
ринку для отримання значних прибутків у майбутньому).
Стратегія утримання – стратегічна альтернатива, що характеризується цілями,
які визначені на рівні минулих досягнень, скоригованих з урахуванням інфляції. Це
стратегія компаній, бізнес яких досяг зрілості. Підприємства намагаються захищати
свої позиції від конкурентів, знижувати ціни та собівартість, шукати нові ринки
збуту. Дана стратегія пов'язана із здійсненням вибіркового інвестування та
утриманням балансу між витратами та доходами.
Стратегія скорочення – стратегічна альтернатива, що характеризується
встановленням цілей, які нижчі від рівня, досягнутого в минулому, передбачає
комплексні дії щодо поступового згортання бізнесу, що перейшов у завершальну
стадію життєвого циклу (ліквідація підприємства), виключення окремих напрямків

25