Page 89 - 4306
P. 89

Д. Дідро, «генеалогічним древом усіх наук і мистецтв, що
               вказує  походження  кожної  галузі  наших  знань  і  їхній
               зв’язок між собою і спільним стовбуром». «Енциклопедія»
               об’єднала в одному виданні гуманітарні, технічні й приро-
               дничі знання свого часу, теоретичні питання й практичний
               досвід.
                    Просвітителі  вбачали  своє  покликання  у  формуванні
               суспільної думки за допомогою просвіти розумів своїх су-
               часників, їхнього етичного й естетичного виховання. Про-
               світителі  багато  працювали  над  теоретичними  питаннями
               естетики; що ж стосується різновидів мистецтва, просвіти-
               тельські тенденції виявлялися тут неоднозначно. У пласти-
               чних мистецтвах і музиці великий вплив на смаки XVIII ст.
               справило  придворно-аристократичне  рококо –  витончене,
               вишукано-вигадливе, зовні безтурботне, але перейняте су-
               мом приреченості, зберігав і класицизм свої чільні позиції
               (Ж. Л. Давид). Лише деякі художники зверталися до про-
               блем «третього стану» (Ж. Б. Шарден, Ж. Б. Ґрез, В. Хо-
               ґарт),  демонструючи  реалістичну  спрямованість  у  своїй
               творчості. Головним же видом мистецтва, в якому Просві-
               тництво  змогло  реалізувати  свої  естетичні  уподобання,
               стала література, особливо драматургічні й епічні жанри. У
               просвітительській драматургії з’явилися нові жанри («сліз-
               лива комедія», міщанська драма), де етичні норми втілю-
               валися в образах позитивних героїв, «природних» і добро-
               чесних, що представляли, як правило, «третій стан» (драми
               Г. Е. Лессінга). Серед епічних жанрів виділялися філософ-
               ська повість (Вольтер, «Кандид»), сатирико-повчальне есе
               (Д.  Дідро, «Небіж  Рамо»),  сімейно-побутовий  роман (С.
               Ричардсон, «Памела»), «роман виховання» (Й. В. Ґете, «Ро-
               ки навчання Вільгельма Майстера»). Література мала від-
               верто  тенденційний  характер,  її  дидактична  орієн-
               тованість була цілком очевидна вже з титульного аркуша
               (повна назва роману С. Ричардсона така – «Памела, або ж
               Винагороджена  чеснота.  Низка  приватних  листів  молодої
               особи  до  її  батьків,  що  друкується  з  метою  зміцнення
               принципів чесноти в розумах представників обох статей»).
                    І  дійсно,  художні  твори  просвітителів  мали  величез-
               ний суспільний резонанс, що доходив до трагічних курйо-
               зів: після публікації роману Й. В. Ґете «Страждання моло-
                                             89
   84   85   86   87   88   89   90   91   92   93   94