Page 93 - 4306
P. 93

кликали в Москву й Петербург українських учених ченців,
               які займали в Росії всі архієрейські кафедри.
                    Внаслідок специфічних історичних умов, що склалися
               на Україні у XVIII ст., тут не створилося ні соціальної, ні
               культурної основи для широкого розвитку Просвітництва:
               в  офіційній  культурі,  орієнтованій  на  російську  держав-
               ність,  складався  стереотип  другосортності  всього  україн-
               ського; «низова» ж культура, де національні традиції збе-
               рігалися, не могла бути тим ґрунтом, у якому вкоренилися
               б  інтелектуальні, «головні»  ідеали  Просвітництва.  Однак
               традиції  шкільної  освіти  продовжують  жити  на  Україні,
               незважаючи на контроль Святішого Синоду над церковно-
               парафіяльними  школами.  Так,  у 1740-48 pp.  на  території
               семи  козацьких  полків  старої  України  на  тисячу  жителів
               налічувалась одна школа; на Слобожанщині (район Харко-
               ва) одна школа приходилася в середині XVIII ст. на 2500
               душ населення, а 100 років по тому – аж на 4270 душ. У
               першій половині століття відкриваються як свого роду фі-
               лії  Києво-Могилянської  Академії  колегіуми  в  Чернігові,
               Білгороді (потім Харкові) і Переяславлі; у другій половині
               століття розробляються плани відкриття на Україні універ-
               ситету, але вони наштовхувалися на нездоланний опір уря-
               ду Російської імперії. 1783 р. у всіх колегіумах і в Києво-
               Могилянській  Академії  запроваджується  навчання  росій-
               ською  мовою,  а  пізніше  усі  вони  перетворюються  на  на-
               вчальні заклади, що готують тільки священиків.
                    Видатною  фігурою  в  українській  культурі XVIII  ст.
               був  Григорій  Савович  Сковорода,  мислитель,  поет,  пись-
               менник, чия творчість залишила яскравий слід у вітчизня-
               ній літературі й філософській думці епохи Просвітництва.

                    4. Значення Просвітництва для розвитку європей-
               ської культури

                    Просвітництво було однією з нечисленних культурно-
               історичних  епох,  буквально  просякнутих  історичним  оп-
               тимізмом.  Просвітителі  вірили,  що  їхні  теорії  й  проекти
               принесуть  щастя  всьому  людству,  допоможуть  збудувати
               досконале  суспільство  і  досконалу  людину.  Ця  віра  була
               настільки самозабутньою, що просвітителі немовби би не
               помічали численних кричущих протиріч між прекрасними
                                             93
   88   89   90   91   92   93   94   95   96   97   98