Page 91 - 4306

грама СенЖюста, у ньому знаходили навіть теоретичне
обґрунтування революційного терору 1793-1794 pp., a зго-
дом і російські декабристи на його основі плекали плани
побудування замість самодержавного царату станової рес-
публіки або конституційної монархії.

3. Особливості східноєвропейського Просвітництва

Теорії західноєвропейської Просвітництва знайшли
дуже благодатний ґрунт і на Сході Європи, зокрема в Росії.
Сама імператриця Катерина II виступила з цілою низкою
просвітительських ініціатив: вона оголосила конкурс на
кращий твір з питання звільнення селян від кріпосної за-
лежності, заохочувала розвиток періодичної преси (пер-
ший російський сатиричний журнал «Усяка всячина» ви-
ходив під її безпосереднім керівництвом). Катерина II усі-
ляко підкреслювала свій намір утілити в життя улюблену
доктрину європейських просвітителів – ідею освіченої мо-
нархії. Російська імператриця листувалася з Вольтером і
пропонувала йому допомогу й притулок; вона готова була
надати Д. Дідро можливість друкувати «Енциклопедію» в
Росії, коли це з політичних причин стало неможливим у
Франції; вона сама перекладала російською мовою заборо-
нений у Франції роман Ж. Ф. Мармонтеля «Велізарій».
Щоправда, ці шляхетні починання мали здебільш показний
характер, Що маскував досить твердий характер імперсь-
кої політики уряду Катерини II: журнали повинні були ви-
являти лояльність до політичного режиму, а за прояви ра-
дикалізму легко було потрапити до в’язниці, як це сталося
з прогресивним видавцем М. І. Новиковим; 1766 р. була
оголошено про підготовку Укладення «Щодо засобів дося-
гнення суспільного благоденства», а 1783 р. вийшов указ,
що забороняв вільні переходи селян по всій території Ро-
сійської імперії.
Незважаючи на зазначені обставини, саме соціальні
верхи Російської імперіями були провідниками просвітни-
цьких ідей, що великою мірою визначило характер росій-
ського Просвітництва. Так, найболючіша для Росії того
часу проблема кріпосництва осмислювалася крізь призму
просвітницького світогляду як проблема пробудження у
правлячій верстві почуття відповідальності за свої дії. Но-
91