Page 110 - 4306

стокого панування одних народів над іншими та появу сві-
тових релігій. Причому у формуванні християнської кон-
цепції Драгоманов убачає значну роль космополітичних
ідей, які від греків перейшли до римлян. Наступним кро-
ком у встановленні «світової правди» вчений вважає появу
прагнення до припинення ворожнечі між церквами. «Аж
ось розумніші та добріші люди по різних вірах стати дума-
ти, що не слід чіпатись до других за різні церковні звичаї
та думки, а що треба поставити над усіма церквами людсь-
кість і всіх людей всіх вір признати братами. Подібні дум-
ки вже проявлялись давно серед буддистів, а років з дві
сотні тому назад почати часто проповідатись і серед хрис-
тиян, найбільше серед так званих протестантів, що відпали
від римської церкви. По всіх освічених сторонах повстати
нові філософи, котрі вспять стали звати себе космополіта-
ми, або світовими горожанами і проповідати братство всіх
народів».
М. Драгоманов звертав увагу також на те, що чіткий
хронологічний порядок викладення історії створює вра-
ження існування такого причинно-наслідкового зв’язку і
внутрішньої узгодженості подій, через які нерідко спотво-
рюється справжнє буття культур і народів, оскільки ті з
них, які не вписуються в узгоджену теоретичну картину
історії, фактично з цієї «всесвітньої» історії виключаються.
Сьогоднішнім студентам безперечно варто прислуха-
тись до такого зауваження М. Драгоманова: «Я дозволю
собі сказати, що з того часу, як я став на публічну службу
чи учителя, чи писателя, то не пропускав пригоди говорити
молодшим людям на Україні, що вони не можуть уважати
себе навіть образованими, доки не вивчать, по крайній мі-
рі, двох-трьох західноєвропейських мов, щоб хоч читати на
них найважніші речі. Не раз усно й печатно говорив я, що
(доти? – Л. М.) українське письменство не будуть дістава-
ти всесвітні образовані думки й почуття просто з Західної
Європи, а не через Петербург і Москву, через російське
письменство…».
Особливу увагу приділяв культурологічній проблема-
тиці один із найпомітніших українських мислителів другої
половини XIX – початку XX ст. Володимир Лесевич (1837-
1905). Серед основних його праць, що присвячені безпосе-
110