Page 108 - 4306

принципами (або «ідеями»), що і природний, матеріальний
простір (детально це питання розглядається в темі 5).
Видатний український мислитель, філолог і етносоці-
олог Олександр Потебня (1835-1891) розробляв порушену
німецьким філософом і мовознавцем Гумбольдтом про-
блематику співвідношення мови і мислення. Він наголо-
шував на зв’язку між мовою і культурою, трактував мову
як механізм мислення. За Потебнею, кожен акт мовлення є
творчим процесом, у якому не повторюється вже готова
істина, але народжується нова.
Творцем мови є народ. Разом з тим насамперед мова,
за О. Потебнею, зумовлює національну специфіку народу,
або «народність». Звідси Потебня обґрунтовує і право ко-
жної народності на саморозвиток. Як словом не можна
сформулювати абсолютне уявлення або смисл, які б ви-
ключали можливість іншого уявлення, так неможливим є й
існування єдиного, всеосяжного народу.
О. Потебня розмежовував поняття народності і націо-
нальності, вважаючи формування народності явищем дав-
нішим, ніж виникнення ідеї національності, яке він датував
початком XIX ст. На думку Потебні, ідея національності не
є атрибутивною ознакою народу, а виникає як намагання
окремих осіб або їх угруповань зробити характерні для
народу риси керівним началом власної діяльності (тобто
діяльності окремих осіб, товариств, урядів даного народу).
Через своєрідне «забарвлення» цієї діяльності характерни-
ми для світогляду і поведінки народу рисами вона звели-
чується, ментально підноситься, набуває більшого енерге-
тичного потенціалу. У критичні моменти історії національ-
на ідея, яка, за Потебнею, завжди є різновидом месіанізму,
може оволодіти значною частиною народу. Вчений також
зазначає, що прихильники ідеї національності мають те-
леологічний погляд на історію, розуміючи її як виконання
певного покликання, втілення певної ідеї, розвиток напе-
ред накреслених начал тощо. На відміну від поняття наці-
ональності, поняття народності, яке визначається мовою, є
невластивими телеологічні Ідеї кінцевої мети, а також ідеї
досягнення абсолютної досконалості. Подібно до мови,
народ має безмежну кількість цілей і досягає або реалізує
їх самим своїм життям, самим фактом існування.
108