Page 109 - 4306

Михайло Драгоманов (1841-1895) мав досить широ-
кий спектр наукових інтересів і цікавився проблемами не
тільки історії та літератури, а й етнографії, соціології, фі-
лософії. Загалом тяжіючи до позитивізму, Драгоманов по-
в’язував історико-культурний прогрес як з розвитком нау-
ки та матеріальних передумов, так і з утвердженням цінно-
сті людської особистості. Перебуваючи під впливом ідей
соціалізму, М. Драгоманов убачав майбутнє суспільства і
культури в цілому у відмові від силових механізмів керу-
вання, які є сутністю ідеї держави. У «Передньому слові»
до женевської збірки “Громада” 1878 р. Драгоманов пише:
«Ціль та зветься без начальство: своя воля кожному й віль-
не громадство й товариство людей й товариств…» Далі він
уточнює: «Для таких порядків мусить також, щоб не було
попівства й віри, з котрої виходить попівство, бо попівство
теж панство й начальство, а віра заводить незгоду між лю-
дьми. Замість віри мусить бути вільна наука, котра до того
мусить настільки полегшити людям чорну роботу, щоб
люди не могли ділитися на чорноробів і білоробів, щоб
кожний робив чорну роботу й мав час для білої роботи, для
вправи громадських дії, для науки, котра тепер тільки в
руках панства, або доводить до панства вчених людей над
невченими». У такій позиції Драгоманова, безперечно, ба-
чимо вияв майже традиційної для історії людської думки
утопічної ідеї абсолютної рівності.
Приділяючи значну увагу аналізові так званого «укра-
їнського питання» та проблемі становлення України як
самостійної національної спільноти, М. Драгоманов пов’я-
зує вирішення національної проблеми з вирішенням про-
блеми загальнолюдської. У розвідці «Чудацькі думки про
українську національну справу» він пише, що «… сама по
собі думка про національність ще не може довести людей
до волі й правди для всіх і навіть не може дати ради для
впорядкування навіть державних справ. Треба пошукати
чогось іншого, такого, що б стало вище над усіма націона-
льностями та й мирило їх, коли вони підуть одна проти
другої. Треба шукати всесвітньої правди, котра б була спі-
льною всім національностям». Наслідками вироблення
такої «всесвітньої правди» Драгоманов уважає створення
міжнаціональних держав, у яких не було відвертого і жор-
109