Page 107 - 4306

Памфіл Юркевич (1827-1874) – один із найзначніших
українських філософів XIX ст., у таких своїх теоретичних
працях, як «Ідея», «Із науки про людський дух», «Мова
фізіологів і психологів», «Розум за вченням Платона і до-
свід за вченням Канта», «Читання про виховання» та ін.,
порушує питання, щодо сутності людини як культурної
істоти, закономірності цієї її сутності в загальному кон-
тексті буття.
У своїх дослідженнях П. Юркевич приходить до ви-
сновків, які цілком відповідають і сучасним культурологі-
чним концепціям. Так, у праці «Ідея» П. Юркевич вислов-
лює думку, що активність і дієвість самої людини, людсь-
кого духу з його естетичними, моральними та релігійними
потягами є свідченням того, що джерелом буття може бути
тільки так само «божественна і розумна» духовна сутність,
або ідея. Адже якби в природі діяли принципи пасивності
та механічності (під останнім Юркевич розуміє насамперед
«байдужість до власної роботи»), то вона не могла б поро-
дити все багатство духовного життя людини. «Щоб всту-
пити у сферу непідробної, суттєвої дійсності, нам залиша-
ється одне з двох: або визнати все багатство нашого духо-
вного життя примарним, в істині не існуючим, або ж пого-
дитись, що світ, який розвиває наше духовне життя з його
багатством, не такий матеріальний, не такий безжиттєвий і
бездушний, як він зображується в механічному світоспо-
гляданні. Перше допущення залишиться нічого не значу-
щим словом, доки нам не вдасться звести до простих фізі-
ологічних феноменів або – ще нижче – до загальних зако-
нів механіки всі різноманітні форми і явища мислення,
волі і почуттів в людині і всю справу цивілізації в людстві.
І хто не плекав звабливої надії, що це завдання колись мо-
же бути розв’язане, той уже цим самим виражає переко-
нання, що світ, який виступає необхідною умовою і допу-
щенням духовного розвитку людини і людства, не є в своїй
кінцевій основі сліпим механізмом, котрому було б невла-
стиве це духовне і розумне призначення», – пише П. Юр-
кевич. Така позиція українського філософа цілком відпові-
дає сучасному розумінню культурогенезу, згідно з яким
культурний смисловий простір утворюється за тими самими

107