Page 115 - 4306

ідеологічних, власне культурно-історичних епох. Автор
доходить висновку, що «початки» культурних епох бува-
ють трьох типів. Перший тип початку епохи – «раптовий»,
який розпочинається одним мислителем або одним твором,
виступом і т.д., що мають характер маніфесту. Нові ідеї та
думки у цьому разі усвідомлюються як абсолютно нові та
революційні. Другий тип початку культурної епохи – це
початок майже непомітний, такий, що готувався тривалий
час і не має чіткої точки відліку. Третій тип – поява певної
ідеологічної, світоглядної програми, яка апелює до якоїсь
більш давньої традиції, «відроджує» її.
Кінці ж культурно-історичних епох, зазначає Д. Чи-
жевський, ніколи не бувають раптовими. Цьому перешко-
джає культурна традиція: культурні факти заховуються,
утримуються в традиції, що значною мірою нагадує меха-
нізм індивідуальної людської пам’яті. Тож початок нової
доби у світоглядному просторі культури не є разом з тим і
кінцем попередньої доби. Традиція підтримує духовний
зміст попередньої доби спочатку в цілому, пізніше в його
окремих елементах. Отже, робить висновок Д. Чижевсь-
кий, «… духовні періоди мають початки, але не мають кін-
ців». У такому разі чи є взагалі підстави розділяти культу-
ру на «епохи», «періоди» і т.д.?
Чижевський вважає, що в культурологічних дослі-
дженнях треба виходити не з історичної позиції обмеження
і визначення крайніх хронологічних фрагментів феномена,
а із з’ясування «максимуму» інтенсивності характерних
для певного типу культури рис. «…Дослідження в галузі
наук про дух та культуру має йти не в ширину, а в височи-
ну або глибину». Д. Чижевський вбачає найпершим за-
вданням науки про культуру встановлення, так би мовити,
«ідеального типу» певного культурного явища, визначення
«вершків» процесу розвитку, а вже другим завданням –
установлення тенденцій розвитку культури. Таким чином,
Чижевський відмежовує культурологію як науку переваж-
но теоретичну від історії культури як дослідження послі-
довності культурних фактів.
Щодо радянських учених, то в другій половині XX ст.
(починаючи з 60-х років) численній когорті українських
філософів удається значною мірою подолати спрощеність і
115