Page 104 - 4306

школи належать Йосип Кононович-Горбацький, Інокентій
Гізель, Йоасаф Кроковський, Стефан Яворський, Георгій
Кониський, Амвросій Дубневич, Георгій Щербанький, Іоа-
никій Галятовський, Лазар Барановський, Григорій Сково-
рода та багато інших відомих діячів української культури.
Характерне відображення духовних пошуків цього ча-
су можна знайти в працях історика й філософа Інокентія
Пзеля (бл. 1600-1683), який досліджував проблематику
таких категорій, як «єдине», «істинне» та «добре». Він До-
водить, що поняття єдиного є мірою досконалості, а істин-
ного та доброго – мірою оціненості.
Звернення до специфічно культурологічної проблема-
тики стало характерною рисою української філософської
Думки XVIII ст. Григорій Сковорода (1722-1794), безпере-
чно, був найвизначнішим українським мислителем нього
часу. Його філософські погляди, в тому числі з культуро-
логічної проблематики, викладені насамперед у трактатах
та діалогах. Сковорода сповідує ідею «трьох світів»: мак-
рокосм (всесвіт), мікрокосм (людина) та особлива симво-
лічна реальність, яка поєднує мікро- та макрокосм і від-
творює їх в ідеальній формі. Хоча Сковорода, звісно, не
вживає слова «культура» (як відомо, воно з’явилося в укра-
їнській лексиці майже за століття по тому), але поняття
його ідеального світу є дуже близьким до пізніших культу-
рологічних трактувань світу культури як простору смислів
і значень. За Сковородою, що був близький до «внутріш-
нього» християнства (духовна течія, що виводиться найча-
стіше від містики ренесансної доби, заперечує абсолютний
авторитет церкви та прагне до алегоричного тлумачення
Святого Письма), найдосконалішим зразком цього ідеаль-
ного світу є Біблія.
Християнська культура у світогляді Г. Сковороди без-
перечно домінувала, та йому не була чужою й антична фі-
лософія (насамперед платонізм). Вчення українського фі-
лософа про «еродну» працю («еродність» у Сковороди – це
придатність кожної окремої людини до певної, саме для
неї найкраще підхожої праці) має очевидні паралелі зі схі-
дною концепцією карми. Він висловлює переконаність у
тому, що щасливою людина стає тоді, коли їй вдається
розгледіти свою еродність, розпізнати свою схильність до
104