Page 102 - 4306

сансу закладаються основи української граматики, лекси-
кології, музикознавства. Особливо значну роль у станов-
ленні наукової думки відіграла група вчених, що працюва-
ли в Києво-Печерській лаврі при архімандриті Єлисеї Пле-
тенецькому, людині високої освіченості й широких погля-
дів. З цієї гуманістичної богословськополемічної атмосфе-
ри розів’ється згодом Києво-Могилянська Академія.
Центром ренесансної культури на українських землях
у XVI ст. був Львів. Тут найбільш чітко простежуються
риси нової культурної епохи. Вони проявляються й у духо-
вному житті, у самосвідомості народу як окремого етносу,
що має власну національну ідею, і в мистецтві: архітектурі,
живопису, скульптурі. Українських художників зі Львова
запрошували розписувати не тільки православні церкви,
але й католицькі костьоли на території Речі Посполитої. Це
дозволяє говорити про «Львівський Ренесанс» як про окре-
мий культурний феномен (зазначимо, що історії архітекту-
ри цей термін уживається стосовно до ренесансних будин-
ків, зведених у Львові, як ансамбль Успенського братства,
капела Боїмов, так звана «Чорна кам’яниця» та ін.).
Демократизм української ренесансної культури дасть
свої плоди в культурі українського бароко, духовним цент-
ром якого стане спочатку Київ, а згодом Запорізька Січ.
Значну роль у суспільно-культурному житті України
кінця XVI – першої третини XVII ст. відігравали братства
– національно-релігійні організації православного насе-
лення українських міст. У філософуванні братчиків доволі
помітні традиції ще києворуського візантинізму: філософія
розуміють як шлях осягнення істини через містичне єд-
нання з Богом, доводять актуальність духовних цінностей
княжої доби, висловлюються містично-аскетичні ідеї. При
цьому активно обстоюють ідею використання старо-
слов’янської мови, яку наділяють майже чудодійною си-
лою і сакральним сенсом. Щодо розуміння сенсу та тенде-
нцій розвитку культури представниками братських шкіл
цього часу, то тут переважають ідеї перетворення староза-
вітної, перейнятої земними пристрастями і бажаннями лю-
дини на людину нового – духовного, або “внутрішнього”,
типу. Такими ідеями пройняті твори Герасима Смотриць-

102