Page 100 - 4306

дрова і т.п. Текст шкільної угоди зачитувався батькові сту-
дента в присутності свідків. Угода висувала також вимоги
до вчителів: вони повинні були бути добропорядними,
розважливими, стриманими, мали не вживати спиртних
напоїв і поводитися з учнями ласкаво (!). Утім, система
тілесних покарань процвітала: за провину пороли різками.
Існувала й система заохочень: місця на лавах від першого
до останнього. Найкращих учнів величали «сенаторами» і
саджали на чільних місцях. Свої звичаї існували в бурсах
(гуртожитках), де проживали студенти.
Серед предметів, які вивчали у братерських школах,
були читання й письмо, пізніше – риторика, граматика,
діалектика, музика, Святе Писання; входили в програму й
арифметика, і церковний спів. Особлива увага приділялася
слов’янській і грецькій мовам: грецькою говорили й писа-
ли. Гетьман Сагайдачний у своєму заповіті призначив
окремі фонди на утримання вчителів грецької мови в бра-
терських школах Львова й Києва. Пізніше, у практичних
інтересах, запроваджено було викладання латини (мови
навчання у всіх європейських університетах) і польської
мови. У середині XVII ст. в реєстрах налічувалося більш як
2 тисячі православних братських шкіл, і не тільки в містах.
За підтримки православних магнатів братські школи орга-
нізовувалися і в селах. Видавалися підручники, що друку-
валися в основному на території Польщі німецькими й
польськими типографами; пізніше при братствах постали
власні друкарні. У Львові 1596 р. вийшов друком «Буквар»
Івана Федорова, 1591 p. – граматика слов’янської мови
«Адельфотес». Школи стали одним з дієвих чинників наці-
онально-культурного розвою в Україні.
На кошти братств талановиті юнаки отримували мож-
ливість продовжити освіту в європейських університетах:
у Кракові, Празі, Лейпцигу, Відні, Парижі, Болоньї, Падуї,
Гейдельберзі. Так, у реєстрах Гейдельберзького універси-
тету за XVI ст. значиться близько 800 студентів, що при-
були з українських земель, більше половини з них – руси-
ни (українці), що звичайно записувалися як «рутени». Іноді
вони досягали блискучих наукових успіхів. Видним гума-
ністом, навколо якого групувалися польські літератори-
гуманісти, був професор римської літератури Павло Русин
100