Page 42 - 430

тобто представити результати натурного експерименту у
вигляді функціональної залежності, наприклад, у вигляді
якоїсь елементарної функції. При побудові такої
(емпіричної) формули починають із складання таблиці
даних спостережень чи лабораторного експерименту. Потім
значення аргументу і функції переносять на міліметрівку чи
якийсь інший аркуш паперу. Виходячи з форми
розташування точок на папері, підбирають вид функції
(формули), яка б описувала наближено закономірність
розташування точок, зображених на папері.
Нехай в результаті досліду складено таблицю (y –
функція від х)
, x x , x ..., x ,
1 2 3 n

y , y , y ..., y .
1 2 3 n
Нехай розміщення точокM (x , y ), M (x , y ),..., M (x , y )
1 1 1 2 2 2 n n n
на координатній площині нагадує пряму. Це означає, що
залежність між х і y близька до лінійної
y  ax  b . (3.4)
Якщо замість аргументу х у формулу (3.4) підставити
значення x , то одержимо відповідні значення функції y .
i i
Але, оскільки точки з координатами (x , y ) не лежатимуть
i i
на прямій, то права частина рівняння (3.4) після підстановки
x  x не дорівнюватиме лівій частині цього рівняння
i
y  y (i  2 , 1 ,...,n ) .
i
Отже, будемо мати такі рівності:
ax  b  y   ,
1 1 1
ax  b  y   ,
2 2 2 (3.5)
.......... .......... ....,
ax  b  y  
n n , n

41