Page 27 - 4295

Побував у Південній Італії та Сицилії. Тут познайомився зі вченнями елейців і
піфагорійців. Після повернення до Афін організував філософську Академію.
Платон є засновником об’єктивно-ідеалістичного напрямку у філософії. Сутність

філософського вчення Платона можна відобразити в таких положеннях:
1. Існує два світи: світ ідей і світ речей. Світ ідей – дійсний, справжній, вічний,
висхідний. Світ речей – недійсний, залежний від світу ідей, він є хибним,

недостовірним, несправжнім. Світ, в якому ми живемо, – нестабільний, змінний,
знаходиться у невпинному русі, тоді, коли світ ідей – стабільний, постійний,
вічний. Платон виходить з роздвоєння світу, підпорядкування «світу речей»
«світові ідей».

2. Кожна річ (світу речей) має свою назву, свою ідею, котра існує самостійно,
незалежно від самої речі. Речі виникають і зникають, а ідеї про речі залишаються

завжди, вічно. Від ідей залежать всі предмети об’єктивної дійсності.
3. Кожна ідея про річ – це поняття про ці речі. Вони, як і самі ідеї, вічні.
Поняття утворюється раніше, ніж сама річ. Поняття є передумовою речі, а не
навпаки.

4. Кожна ідея – це сама сутність речі. Немає ідеї, отже, немає і ніякої сутності
речі. Ідея речі і сутність речі – тотожні. Щоб підкреслити ілюзорність, не
справжність «світу речей», Платон наводить такий приклад: уявіть собі, що люди

знаходяться в глибокій печері і на стінах її бачать лише тіні тих людей, котрі
проходять повз неї. Ті, що знаходяться у печері, людей не бачать, а тіні їх
приймають за дійсний світ. Отак і в житті, світ речей, як і самі тіні, – недійсний,

хоча люди вважають їх справжніми. Світ речей – це ті ж самі тіні, а справжніх
першооснов цих речей люди не бачать, не бачать ідей, котрі є їх сутністю.
Таким чином, вчення Платона – це об’єктивний ідеалізм, оскільки світ речей,

що чуттєво сприймається, є матерією, розглядається ним як результат
нематеріальних ідей, котрі передують речам та існують самі собою, незалежно від
людини та її свідомості.
На думку Платона, справжнє пізнання – це пригадування (анамнезис). Тому,

щоб пізнати істину, необхідно зосереджуватися на своїй душі, котра є
безсмертною і котра може все згадати про «світ речей». Отже, не треба діяти,

пізнавати практично, а слід лише пригадати те, що знає твоя душа. Це ще один
аргумент на користь його ідеалістичного вчення.

3.3. Вчення про буття Аристотеля

Ідеї Платона та його вчення мали великий вплив на подальший розвиток
світової філософії й особливо на розвиток ідеалістичної філософської думки.

Аристотель (384-322 до н.е.) – найвидатніший античний філософ,
енциклопедичний вчений, грецької та світової філософії, за висловлюванням

27