Page 28 - 4295

Гегеля, «вчитель людства». Аристотель створив енциклопедичне філософське
вчення, котре охоплювало логіку, діалектику, теорію пізнання, психологію,
фізику, зоологію, політику, економіку, політику, педагогіку, риторику, етику,

естетику, космологію, астрономію.
Будучи учнем Платона, поставив під сумнів його ідеалістичну «теорію ідей»,
спробу пояснити існування «світу речей» завдяки існуванню «світу ідей».

Аристотелю належить крилата фраза: «Платон мені, але істина дорожча».
Аристотель був переконаний, що «ідеї» Платона не можуть існувати окремо від
самих речей. Він висунув проти «теорії ідей» Платона шість заперечень.
На противагу Платону Аристотель визнавав об’єктивне існування

матеріального світу. «Намагання довести, що природа існує, смішне», бо все це
«відомо само собою». Матеріальний світ існує без втручання будь-яких вигаданих

«ідей». Природа, на думку філософа, – це сукупність речей, що знаходиться у
вічному русі і змінах. «Я називаю матерію першим субстратом кожної речі, з
якого виникає будь-яка річ», – писав Аристотель.
Разом з тим, визначаючи матерію як «перший субстрат» речі, Аристотель сам

відступає від істини, стверджуючи, що матерія інертна, невиразна. Вона активна
лише тоді, коли є форма. Матерія має можливість виявлення своєї сутності,
дійсність же такого виявлення залишається лише за формою. Форма робить

матерію тим, чим вона фактично є. «Форма стоїть попереду матерії, –
підкреслював Аристотель, – і є щось значною мірою існуюче». Вона визначає
матерію, бо є активним, рухливим, виразним началом. «Формою усіх форм» є

світовий Дух, Бог. У цьому виявляється непослідовність Аристотеля, його
ідеалізм.
Великі заслуги має Аристотель у розвитку наук. Він є творцем формальної

логіки, її важливих принципів (законів): принципу недопустимості суперечностей,
принципу виключення третього. Аристотель один із перших розробив і застосував
у пізнанні такі методи дослідження як індукція і дедукція – рух думки від
часткового до загального (індукція) і від загального до часткового (дедукція); він

створив вчення про силогізми та їх правила; вперше визначив судження як форму
думки, в котрій що-небудь стверджується чи заперечується; вперше здійснив

класифікацію категорій логіки, визначивши десять таких категорій (сутність,
місце, час, простір, володіння, діяння, страждання).
Таким чином, основні ідеї античних філософів, дають уявлення про
змістовність і різноманітність філософських вчень, які були розроблені ними

понад 2 500 років тому.

28