Page 29 - 4295

4. Пізньоантична філософія. Філософія елліністичного періоду

Стародавні греки називали себе еллінами, вони захищали себе і свою культуру

від сусідніх народів. Але завоювання Олександра Македонського привели до
формування імперії. Грецькі міста-поліси переживали занепад.
Світогляд епохи еллінізму стає все більш і більш суб’єктивним та

індивідуалістичним. На перший план елліністичної філософії виходить проблема
особистості. Особлива увага приділяється етичній проблематиці, а відправною
точкою всіх міркувань стає визнання людського щастя найвищим благом.
Відповіді на ці питання шукали чотири філософські школи – кінічна, стоїчна,

епікурейська та школа скептицизму. Вони виникли на межі IV-III ст. до н.е. і
продовжили своє існування в римській філософії.

Учні Сократа заснували декілька філософських шкіл, одною з них була школа
кініків. Кініки взяли за основу практичну мораль Сократа,її настанови жити у
злагоді з природою, невибагливо, у спокої та самовладанні. Найбільш яскравим
представником кінічної школи був Діоген Синопський, який згідно легенди жив у

бочці, поводився зухвало, зневажаючи норми пристойності. Саме його Платон
назвав собакою (собака – «кіне»), а греки створили йому пам’ятник за те, що той
«вказав найпростіший шлях до щастя».

Найважливішою школою цього періоду стає стоїцизм. Майже усі філософи-
стоїки були «варварами», тобто народженими на околиці римського світу.
Мабуть, тому фундаментом соціального ідеалу стоїків стала думка про рівність

людей. Рівність між людьми вони пояснювали тим, що кожна людина і природа в
цілому пов’язані єдиним законом, логосом. Символічним у цьому плані є те, що
найвидатнішими стоїками стали раб Епіктет та імператор Марк Аврелій. До пізніх

стоїків належали Плутарх, Сенека, Цицерон.
Стоїки вважали, що у світі немає випадковості, все зв’язано фатальною
необхідністю. Щастя і душевний спокій у такому світі можливі лише через
пристосування до природи, через життя в злагоді знею. Крім того, мудра людина

повинна звільнитися від власних пристрастей. Єдине знаряддя людини у тяжкій
життєвій боротьбі – байдужість до таких речей як багатство, фізична краса,

соціальний стан, здоров’я. Якщо людина зберегла внутрішню свободу, то навіть
загроза смерті не може знищити її як особистість. Тому мудрець повинен
зберігати стан безсторонності, апатії (від грец. «апатейя» – байдужість).Стоїцизм
звертався до мужності, душевної стійкості людей, чию вірув себе, у розум і

справедливість не можна було зруйнувати зовнішньо юсилою.
Тоді ж, наприкінці IV ст. до н.е., виникла в Афінах школа Епікура. Для нього
ідеальним було життя споглядача, далекого від марних, суєтних турбот.

Філософське вчення Епікура було спрямоване на підтримку спокою. Його ідеал
емоційного стану людини – атараксія (від грец. – незворушність), яка передбачає

29