Page 77 - 4269

6) Займався також літературою, музичною теорією, музичною естетикою.
Член Паризької (1741, став в 24 роки), а також Петербурзької, Берлінської,
Французької («Сорок безсмертних») та інших АН та наукових організацій.

Дезарг Жирар (Desargues G., 02.03.1591 – 1661) – французький математик. Заклав
основи проективної та нарисної геометрії. Народився у Ліоні. Був архітектором та
військовим інженером. В основу геометричних досліджень Д. поклав вчення про
перспективу. Його твір про конічні перерізи має загальний проективно-геометричний
характер. Д. перший увів у геометрію нескінченно віддалені елементи та поняття
полярності; дав повне вчення про інволюцію пар точок. Отримані результати застосував
для перспективного зображення конічних перерізів. Д. належить одна з головних теорем
проективної геометрії. Існують геометрія Дезарга, дезаргові структури, конфігурація Д. та
ін. Після Д. проективна геометрія відродилася вже в кінці XVIII ст.

Ейлер Леонард (Euler L., 15.04.1707 – 18.09.1783) – швейцарський математик,
механік, фізик і астроном. Один з найвидатніших та найплідніших учених в історії науки.
Народився у м. Базель у родині сільського пастора. Початкові знання з математики здобув
у батька, який навчався у Я. Бернуллі. Закінчив Базельський ун-т (1724), де слухав лекції у
Й. Бернуллі. В 1723 р. здобув степінь магістра наук. У 1726 р. Е. запрошений у
Петербурзьку АН. З 1727 р. призначений на посаду ад’юнкта фізіології, пізніше –
математики. З 1731 – професор фізики і теоретичної механіки, у 1731 – 1741 – професор
математики. В 1741 р. переїхав до Берліна, де працював протягом 25 років. У 1766 р.
повернувся до Петербурга, де працював до кінця життя.

Наукові інтереси Е. сягали всіх основних галузей тогочасного природознавства. У
1727 – 1741 рр. підготував до друку 80 праць по варіаційному численню, теорії звичайних
диференціальних рівнянь, степеневим рядам, спеціальним функціям, диференціальній
геометрії, теорії чисел, гідродинаміці, небесній механіці, теорії теплоти, оптиці та ін. У
1736 р. надрукував трактат з механіки, в якому вперше виклав динаміку точки з
допомогою математичного аналізу. Берлінський період життя Е. був особливо плідним.
Свої праці друкував у Берліні та Петербурзі. Виконав серію робіт з астрономії. Заклав
основи математичної фізики, механіки твердого тіла, виконав фундаментальні праці з
механіки машин. Видав значну кількість монографій і підручників з багатьох розділів
математичного аналізу, які стали класичними. Багато поколінь математиків користувались
цими книгами як основними підручниками. Займався також питаннями балістики,
побудував нову теорію руху снаряда. Заклав основи теорії гідравлічних турбін.

Після повернення у Петербург продовжував інтенсивно працювати, підготував до
друку біля 400 праць, у тому числі монографії з багатьох галузей математики, механіки,
теорії чисел, навігації, діоптриці, а також філософський твір «Листи до німецької
принцеси». Список наукових праць Е. містить біля 1000 найменувань і більше 3000 листів,
багато з яких містять завершені наукові праці. Повне видання творів Е. (з коментарями),
що видавалося у Швейцарії протягом майже всього ХХ ст., налічує 80 томів великого
формату. Е. був іноземним членом багатьох Європейських АН та наукових товариств.

Кавальєрі Франческо Бонавентура (Cavalieri Francesco Bonaventura, 1598 –
30.11.1647) – італійський математик. Народився у Мілані. Отримав чудову гуманітарну
освіту, що дало йому можливість читати в оригіналі багатьох античних авторів. У 1613 р.
вступив у чернецький орден ієронимитів. Біля 1616 р. переїхав у Пізу, продовжував свою
освіту під керівництвом Кастеллі, який познайомив К. із своїм учителем Галілеєм. У 1629
– 1647 рр. К. викладав у Болонському університеті.

77