Page 75 - 4269
P. 75

обсерваторії.  В  різноплановій  та  надзвичайно  плідній  творчості  Г.  були  отримані
                      фундаментальні  результати  практично  по  всім  тодішнім  розділам  теоретичної  та
                      прикладної математики, а також з фізики, астрономії, геодезії та  ін..Основні наукові
                      праці Г.:
                         1)  Арифметика,  алгебра,  теорія  чисел:  довів  основну  теорему  алгебри  про
                             кількість  комплексних  коренів  алгебраїчного  рівняння,  всього  навів  шість
                             доведень  цієї  теореми;  побудував  теорії  квадратичних  лишків,  вперше  довів
                             квадратичний закон взаємності; найповніше виклав теорію квадратичних форм;
                             розвинув  теорію  рівнянь  поділу  кола  (що  явилося  прообразом  теорії  Галуа);
                             склав великі таблиці простих чисел квадратичних лишків; праці з кубічних та
                             біквадратних лишків; дослідження з теорії комплексних чисел;
                         2)  Математичний аналіз: дослідження збіжності рядів, разом з Коші та Абелем є
                             засновником теорії рядів; дослідження гіпергеометричного ряду; дослідження з
                             теорії диференціальних рівнянь; побудував теорію еліптичних функцій;
                         3)  Астрономія:  вирахував  орбіту  малої  планети  Церери;  займався  теорією
                             збурення небесних тіл (праця «Теорія руху небесних тіл», 1809 р.). Теорія Г. до
                             цього часу лежить в основі обчислення планетних орбіт;
                         4)  Геодезія: склав детальну карту Ганноверського королівства, фактично створив
                             т. зв. вищу геодезію (твір «Дослідження про речі вищої геодезії», 1842 – 1847);
                             створив метод найменших квадратів, який використовується в багатьох розділах
                             математики (1821 – 1823 рр.);
                         5)  Геометрія:  видатні  результати  в  теорії  поверхонь  («Загальні  дослідження  про
                             криві  поверхні»,  1828);  створив  внутрішню  геометрію  поверхонь  (гауссова
                             кривизна  та  ін..),  що  є  прообразом  ріманової  п-мірної  геометрії;  ввів
                             криволінійні координати довільного виду; є одним із засновників неевклідової
                             геометрії;
                         6)  Фізика:  створив  (разом  з  Вебером)  абсолютну  систему  електромагнітних
                             одиниць; побудував перший  у Німеччині електромагнітний телеграф; створив
                             загальну  теорію  магнетизму;  заклав  основи  теорії  потенціалу  (паралельно  з
                             Дж. Стоксом);  побудував  спеціальний  прилад  для  оптичної  сигналізації  –
                             геліотроп.
                             Наукова спадщина Г. була видана в Геттінгені в 11 томах.

                         Грін  Джордж  (Green  G.,  14.07.1793  –  31.03.1841)  –  видатний  англійський
                  математик  та  фізик.  Народився  в  м.  Слейтон.  Син  мельника,  самостійно  вивчав
                  математику після роботи на батьківському млині. Почав цікавитись вищою математикою
                  під  час  читання  5-томної  «Небесної  механіки»  Лапласа.  Основні  дослідження  Г.
                  відносяться  до  математичної  фізики.  Головний  твір  –  «Досвід  застосування
                  математичного аналізу до теорії електрики та магнетизму» (1828 р.).  В ньому ввів поняття
                  потенціалу ( і самий термін), розвинув теорію електрики і магнетизму, що ґрунтується на
                  виведені ним інтегральні формули (формули Гріна):



                                                                                           І-а формула Г.,



                                                                    ІІ-а формула Г.,



                  де G – oбл. у просторі, S – границя обл.(поверхня),
                  похідні  по  зовнішній  нормалі.  В  цьому  ж  році  подібні  формули  одержав  і
                  М. В. Остроградський. Г. розробив теорію потенціалу;  розробив основні рівняння теорії

                                                                75
   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80