Page 64 - 4269

електродинаміці, вивів дисперсійні співвідношення, що мають важливе значення у
теорії елементарних часток. Створив послідовну математичну теорію надпровідності
(1958 р.), встановив аналогію між явищами надпровідності та надтекучості.
Запропонував новий синтез теорії Бора квазіперіодичних функцій, розвинув засоби
асимптотичного інтегрування нелінійних рівнянь, що описують коливальні процеси.
Засновник шкіл нелінійної механіки та теоретичної фізики. Його праці належать до
численних розділів математики, механіки, фізики. В кожному з них результати,
отримані вченим, є фундаментальними.
Уміння Б. виділяти загальні елементи у, здавалося б, найбільш різнорідних
частинах фізики і математики робить можливим плідне взаємне перенесення ідей і
методів. Розповідають, що знаменитий американський фізик, керівник проекту із
створення першої атомної бомби Р. Оппенгеймер був дуже здивований, коли вперше
почув про праці Боголюбова у галузі дисперсійних відношень: він знав його праці з
нелінійних коливань, тобто зовсім в іншій науковій галузі. Зарубіжні вчені взагалі
певний час мали припущення, що М. М. Боголюбов – це збірне ім’я, псевдонім, за
яким приховано ряд фізиків і математиків (як, наприклад, Н. Бурбакі).
Учнями М. М. Боголюбова були ряд відомих учених – фізиків, математиків,
механіків України і Росії. Останні роки жив у Москві, де і закінчив свій життєвий
шлях.
Вороний Георгій Феодосійович (28.04.1868 – 20.11.1908) – видатний український
та російський математик. Народився у с. Журавці Пирятинського повіту Полтавської
губернії (тепер Чернігівська обл.). Середню освіту здобув у Бердянській та Прилуцькій
гімназіях. У 1885 р. вступив до Петербурзького університету. Після закінчення
Петербурзького університету був залишений там для підготовки до професорського
звання. У 1894 р. захистив магістерську дисертацію «Про цілі алгебраїчні числа…» і
був призначений професором варшавського університету, де працював майже все
життя. У 1897 р. захистив докторську дисертацію «Про одне узагальнення алгоритму
неперервних дробів». Ця та інші праці В. поклали початок загальної теорії
невизначених рівнянь 3-го степеня. Важливі відкриття були зроблені В. у геометрії
чисел та геометрії многогранників. Праця В. «Про одну задачу із теорії асимптотичних
функцій» (1903 р.) стимулювала розвиток сучасної аналітичної теорії чисел. Праці В.
також стосуються теорії квадратичних форм, геометрії, у аналізі йому належить новий
метод підсумовування рядів. Дослідження В. продовжили російські математики
І. М. Виноградов, Б. М. Делоне та ін. У наш час застосовуються діаграми Вороного,
особливо у комп’ютерній графіці, геометричному моделюванні, розпізнанні образів,
створенні штучного інтелекту та ін. Його роботи використовуються фахівцями різних
галузей у багатьох країнах світу. У Сеулі (Південна Корея) діє Дослідницькій центр з
діаграм Вороного. 2004 р. у Токіо (Японія) започатковані щорічні міжнародні
конференції з діаграм Вороного. Г. Ф. Вороний рано помер від важкої хвороби. Але
феномен його таланту полягає у тому, що всі його роботи використовуються у
сучасних дослідженнях.
Глушков Віктор Михайлович (24.08.1923 – 30.01.1982) – видатний український
математик, кібернетик, видатний організатор науки в Україні і бувшому СРСР.
Народився у м. Ростов-на-Дону у родині службовців. Отримав вищу математичну і
технічну освіту у Ростовському університеті (1947-48 рр.) та Новочеркаському
політехнічному інституті (1943-48 рр.). З жовтня 1948 р. працював викладачем в
Уральському лісотехнічному інституті та проводив інтенсивну науково-дослідну
роботу.
Перші наукові праці Г. стосуються теорії груп та топологічної алгебри. Вчителями
Г. були відомі алгебраїсти С. М. Черніков та О. Г. Курош. У 1951 р. Г. захищає
кандидатську, а у 1955 р. – докторську дисертацію. Отримані вченим математичні
результати вивели його у ряд провідних алгебраїстів світу, оскільки ним була
64