Page 62 - 4269

1957 р. – запуск в СРСР першого у світі штучного супутника Землі. Це стало
тріумфом фундаментальних досліджень з математики, механіки та інших галузей
природознавства, а також вершиною інженерних розробок, що проводилися у СРСР.
Запуск першого супутника наочно показав значення фундаментальних дисциплін у
науково-технічному прогресі людства. У цьому ж році А. Гротендик дав узагальнення
алгебраїчної геометрії, а також ввів групи та кільця, названі його ім’ям. Створена перша
інтегральна схема для ЕОМ (комп’ютерів), розроблено перший варіант алгоритмічної
мови АЛГОЛ. Вперше використано пристрій для пам’яті комп’ютерів на машині ІВМ-305
РАМАК, США.

1957 – 61 рр. – К. Кодаіра сумісно з Д. К. Спенсером розвинув теорію деформування
складних структур.

1958 р. – ХІ Міжнародний математичний конгрес (Единбург, Велика Британія).
М. М. Боголюбов створив завершену математичну теорію надпровідності.

1958 – 60 рр. – Ю. В. Ліннік розробив дисперсійний метод для розв’язування
адитивних задач аналітичної теорії чисел.

1959 р. – І. М. Векуа запропонував застосовувати методи теорії аналітичних функцій
для розрахунку довільних оболонок позитивної кривизни. М. О. Лаврентьєв запропонував
нову математичну модель плоского руху ідеальної рідини.

1960 р. – Р. Е. Калман побудував математичну теорію систем управління літальних
апаратів, а також дав формулювання принципів математичної фільтрації.

1961 р. – перший політ у космос людини – космонавта Ю. О. Гагаріна на кораблі-
супутнику «Восток». Нове видатне досягнення математичних наук та інженерної думки.
П. Барбо розвинув теорію алгоритмічної музики. Л. В. Канторович поставив проблему
математичної економіки, яку пізніше розв’язав з допомогою симплекс-методу.

1962 р. – ХІІ Міжнародний математичний конгрес (Стокгольм). М. О. Лаврентьєв
розвинув варіаційний метод у крайових задачах еліптичного типу.

1964 р. – О. Заріскі запропонував класифікацію особливостей в алгебраїчній геометрії.

1965 р. – С. Л. Соболєв побудував загальну теорію оптимізації обчислювальних
алгоритмів.
1966 р. – ХІІІ Міжнародний математичний конгрес (Москва). А. Бейкер розв’язав
7 проблему Гільберта і отримав видатні результати в теорії алгебраїчних чисел.

1969 р. – О. А. Самарський сформулював і довів теореми збіжності.

1970 р. – XIV Міжнародний математичний конгрес (Ніцца, Франція). А. Бейкер
запропонував алгоритм для визначення всіх внутрішніх точок довільної алгебраїчної
кривої першого роду. Л. Ніренберг знайшов перше застосування узагальненої теорії Лере-
Шаудера для нелінійних еліптичних задач, що стимулювало застосування в
математичному аналізі нових топологічних методів.

Останніми десятиліттями в математиці з’явилося декілька нових напрямків,
найважливішими з яких є теорія катастроф та теорія фракталів, які, треба сподіватись,
зможуть розв’язати нові проблеми природознавства. Отримані також нові важливі
результати в багатьох інших математичних галузях. Але розгляд цих питань виходить
далеко за рамки нашого посібника.

62