Page 67 - 4269

докторської дисертації, захищеної ним у 1924 р. У 1925 р. отримав звання професора. Був
членом математичних товариств Франції, Німеччини, Італії. Брав участь у міжнародних
математичних конференціях, налагоджував наукові зв’язки з зарубіжними математиками,
в тому числі математиками Львівської математичної школи. 29.06.1929 р. був одностайно
вибраний ВУАН (у віці 37 років). Автор понад 180 наукових праць, у тому числі 10
монографій із різних галузей математики. Широко відомими у світовій математичній
літературі стали наукові терміни, такі, як «многочлени і q-многочлени Кравчука», «q-
функції Кравчука-Мейкснера» та ін. Він по праву вважається одним із найвидатніших
алгебраїстів ХХ століття.

21.02.1938 р. заарештований по звинуваченню у стандартному для тих років
стереотипів «контрреволюційної діяльності»: український буржуазний націоналіст,
іноземний шпигун, член контрреволюційного об’єднання і т. ін. 23.09.1938 р. засуджений
до 20 років тюремного ув’язнення та 5 років заслання. Три каторжних зими і два літа
працював на Колимі у нелюдських умовах, хворий і пригнічений несправедливістю. Але
навіть у страшних умовах каторги вечорами продовжував займатися науковою творчістю,
списавши цілий зошит науковими працями. Цей зошит, на жаль, зник у лабіринтах НКВС
– МВС – КДБ. 09.03.1942 р. пішов навіки, похований у колимській мерзлоті.
Реабілітований посмертно 15.09.1956 р. Учнями Кравчука були видатні вчені, такі, як
С. П. Корольов, А. М. Люлька та ін.

Левицький Володимир Йосипович (31.12.1872 – 13.07.1956) – український
математик, діяч у галузі математичної освіти. Народився в м. Тернополі в священицькій
родині. Коли йому минуло п’ять років, помирає його мати, і родина переїздить до
Золочева. Після закінчення чотирирічної народної школи у 1872 р. поступає до
Золочевської гімназії, і, провчившись чотири роки, продовжує навчання у Тернопільській
гімназії. Влітку 1889 р. Левицькі переїздять до Львова, тут Володимир записується до
польської гімназії, яку закінчує з відзнакою у 1890 р. У цьому ж році вступає до
Львівського університету на філософський факультет, на якому слухає лекції з
математики і фізики.

У травні 1895 р. Л. отримує повну учительську кваліфікацію з математики і фізики
для середніх шкіл з українською і польською мовами навчання. У 1901 р. у Львівському
університеті здобуває ступінь доктора філософії. Потім два роки був у науковому
відрядженні у Берліні та Геттінгені. З 1894 до 1918 р. працював у гімназіях Львова та
Тернополя. Після цього працював професором математики у Львівському університеті.
Виконуючи свій громадській обов’язок, читав лекції з вищої математики у «таємному»
українському університеті. Багато років був членом НТШ і очолював математично-
природописно-лікарську секцію НТШ у Львові. Був незмінним редактором всіх 32-х томів
збірників праць цієї секції.

Л. написав близько 100 праць, науково-популярних статей і перекладів. Написав
два цінних підручники: з алгебри та фізики. У червні 1953 р. отримує персональну пенсію
після 62 років невтомної праці на науковій та педагогічній ниві. Помер у м. Львові. У 1997
році на головному корпусі Львівського університету посвячена пам’ятна дошка трьом
видатним математикам з Тернопільщини – В. Левицькому, М. Чайковському та
М. Зарицькому, які працювали професорами цього університету.
Остроградський Михайло Васильович (24.09.1801 – 01.01.1862) – видатний
український математик, механік, фізик, один з найбільших учених ХІХ ст. Народився у
с. Пашенне (тепер Полтавської обл.). О. є одним із засновників петербурзької
математичної школи, член Петербурзької АН (1830), АН у Нью-Йорку (1834), Туринської
академії (1841), Національної академії деї Лінчеї у Римі (1853), чл. -кор. Паризької АН

67