Page 66 - 4269

Зарицький Мирон Онуфрійович (23.05.1889 – 19.08.1961) – український
математик, громадський діяч, один із фундаторів української математичної культури в
Галичині. Народився в с. Стара Могильниця (нині Теребовлянського р-ну
Тернопільської обл.) в родині сільського священика. Вчився в українських гімназіях у
Бережанах, Тернополі та Перемишлі. Із 1907 р. студіював математику та фізику у
Львівському та Віденському університетах. Під впливом відомого професора
Серпінського захопився теорією множин та теорією функцій дійсної змінної. Це і
визначило пізніший напрямок наукової діяльності З.
У 1912 р. З. закінчив університет, а через рік склав учительський іспит та отримав
звання вчителя середніх шкіл з математики та фізики. Вчителював у приватних
українських гімназіях Белза та Збаража, у державних гімназіях Коломиї, Тернополя та
займався науковою роботою. У 1905 р. переїхав до Львова, де працював у польській, а
згодом у державній українській гімназіях.
У березні 1927 р. З. обирають дійсним членом наукового товариства ім.
Т. Шевченка (НТШ). У цьому ж році виходять і перші наукові праці вченого: «Метод
запровадження доброго впорядкування у теорії множин» та «Деякі основні поняття
аналізу положення», за яку Зарицький одержав вчений ступінь доктора філософії. До
1939 р. З. надрукував близько 20 наукових праць. У 1939-41 рр. був продеканом, а в
1945-47 рр. деканом фізико-математичного факультету Львівського університету.
Працював також старшим науковим співробітником Львівської філії АН України.
Викладав у Львівській політехніці та в новоствореному Ужгородському університеті,
де допоміг організувати математичні кафедри.
Коло зацікавлень ученого не обмежувалось тільки математикою. Він був добре
обізнаний з природничими науками, світовою літературою, захоплювався поезією.
Вільно володів польською, німецькою і російською мовами. Наука була для
Зарицького хлібом насущним, потребою і насолодою, працею і відпочинком.
Недаремно його називали «поетом формул».
Відійшов з життя 19 травня 1961 р., похований на Личаківському цвинтарі у
Львові.

Кравчук Михайло Пилипович (27.09.1892 – 09.03.1942) – видатний український
математик, дійсний член Української АН, один із засновників Інституту математики АН
УРСР. Вніс фундаментальний вклад у різні галузі математики, а саме: алгебру, теорію
чисел, теорію функцій, теорію диференціальних та інтегральних рівнянь, теорію
ймовірностей, математичну статистику.

Все багатогранне і творче життя К. тісно пов’язане з науковими установами,
вищими навчальними закладами, школами України. Жодна подія у створення
математичної наукової школи в містах та селах, перші математичні курси, перші
українські університети (народний та державний – обидва у Києві), українську
математичну термінологію та наукову мову – нічого цього не можна уявити без
найактивнішої участі М. П. Кравчука в їх заснуванні та подальшому розвиткові.

Народився на Волині, в с. Човниці (нині Ківерцівський р-н), в родині землеміра. У
1901 р. разом з батьками переїхав до Луцька, де у 1910 р. закінчив із золотою медаллю
гімназію. Цього ж року вступив на математичне відділення фізико-математичного
факультету Київського університету. По закінченні університету з дипломом І ступеня
(1914 р.) був залишений там як професорський стипендіат для підготовки до наукової та
викладацької роботи. Після повалення російського самодержавства повністю присвятив
себе розбудові молодої української науки, середньої та вищої школи, вихованню
талановитої молоді. Свою педагогічну та громадську роботу завжди поєднував з широкою
та розмаїтою науковою творчістю. Низка його фундаментальних результатів з теорії
змінних матриць, теорії білінійних форм та лінійних перетворень лягла в основу
66