Page 68 - 4269

(1856). Навчався у Полтавській гімназії, потім у Харківському університеті. З травня
1822 р. продовжує математичну освіту у Парижі, де тоді працювали Коші, Фур’є, Лаплас
та ін. видатні математики. У 1828 р. повертається у Росію. Працював у Петербурзі –
викладачем у Морському кадетському корпусі, в Інституті інженерів шляхів сполучення,
Головному інженерному училищі, Головному педагогічному інституті.

Дослідження О. стосуються найрізноманітніших галузей математики та механіки.
Він займався питаннями диференціального та інтегрального числення, вищої алгебри,
геометрії, теорії ймовірностей, теорії чисел, аналітичної механіки, математичної фізики,
балістики та ін. У 1828 р. О. подав у Академію наук працю з теорії теплоти, у якій вивів
відому формулу Остроградського – Гаусса. У цій праці було також поставлено питання
про дослідження збіжності тригонометричних рядів. О. розв’язав в загальному вигляді
поставлену Фур’є задачу про поширення тепла у твердому тілі з заданими початковими
умовами.

О. належить ряд важливих мемуарів з різних питань математичного аналізу. Він
повністю розв’язав задачі про находження екстремуму кратного інтегралу, а також про
відділення алгебраїчної частини інтегралу від раціонального дробу. У «Нарисі про лінійні
диференціальні рівняння» (1838) О. вивів деякі властивості інтегрування лінійних
диференціальних рівнянь методом варіації довільних параметрів та довів теорему, яка
відома тепер як теорема Ліувілля. Багато теорем та формул О. ввійшли в курси
математичного аналізу, але його ім’я при цьому не завжди згадується.

О. приділяв велику увагу практичному використанню математичних результатів.
Характерними у цьому плані є його дослідження з теорії ймовірностей та статистики,
методи яких він застосував для практичного виявлення бракованих виробів при перевірці.

Фундаментальними є досягнення О. у галузі механіки. Він вперше сформулював та
довів узагальнені теореми, пов’язані з принципом можливих (або віртуальних )
переміщень. Суттєво узагальнив принцип Гамільтона на випадок неконсервативних
динамічних систем. Величезне значення мають дослідження О. з теорії канонічних
рівнянь механіки. У «Мемуарах про загальну теорію удару» вперше поданий загальний
метод визначення швидкостей точок довільної системи при ударі з непружною в’яззю.

О. був чудовим педагогом та організатором науки. Йому належать курси небесної
та аналітичної механіки. Він – засновник школи математиків, які працювали в галузі як
механіки, так і прикладної математики. Йому належать багато навчальних посібників:
«Посібник з початкової геометрії», «Лекції з алгебраїчного та трансцендентного аналізу»,
згаданий вже «Курс небесної механіки» та ін. Свої погляди на викладацьку та
організаційно-педагогічну діяльність у галузі математики та механіки О. викладав у
багаточисельних доповідях, записах, настановах, які видавалися управлінням військових
навчальних закладів у Петербурзі.

Слуцький Євген Євгенович (1880 – 1948) – український економіст, статистик і
математик. Закінчив гімназію у Житомирі, навчався у Київському університеті та
Мюнхенській Політехніці. У 1913 -26 рр. викладач політичної економії і статистики в
Київському Комерційному інституті, згодом у Москві, де працював у Кон’юнктурному
Інституті, Центральному статистичному управлінні та Математичному Інституті АН
СРСР.

У 1915 р. опублікував італійською мовою в журналі «Giornale degli economisti»
статтю «До теорії збалансованого бюджету споживача», в якій вперше в світовій
літературі математично обґрунтував принцип рівноваги попиту споживача, поєднавши
граничні суб’єктивні оцінки вартості з коливанням цін і грошових доходів споживача. В
68