Page 63 - 4269

Розділ 6.
Зірки на небосхилі світової математики. Біографічні дані
видатних математиків
Життя іде по «Гаусовій шляпі»:
Отак от – «здрастуй», а отак – «прощай».
Ліна Костенко

У цьому розділі наводяться основні біографічні дані найвидатніших математиків,
які внесли значний або й вирішальний внесок у створенні нових теорій або галузей
математики. Зрозуміло, що надати біографії сотень і тисяч вчених, які протягом
декількох тисячоліть будували грандіозну будівлю математики, у цьому посібнику
неможливо. Проте в нас час зацікавлений читач, «погугливши» в Інтернеті, може
знайти практично необмежений матеріал про будь-якого вченого. Тому автор
обмежився найяскравішими зірками, які запалали і продовжують сяяти на небосхилі
світової науки, висвітлюючи шляхи наступним поколінням вчених і дослідників.
Автор вважає, що навести короткі біографії найвидатніших учених є доцільним у
цьому короткому посібнику з історії математики. Це допоможе читачу зекономити час,
маючи під рукою основні дані як про математичну науку, так і про її творців. Перший
підрозділ цього розділу присвячується видатним українським математикам. Більше
даних як з історії математичної науки, так і про творців цієї науки читач може знайти у
літературі, список якої надається у кінці посібника, а також у тому ж Інтернеті.

6.1. Видатні українські математики
Тут наводяться біографічні дані найбільш видатних українських математиків, які
своїми непересічними працями залишили глибокій слід у математиці і вплинули на
розвиток європейської та світової математичної науки. Історія математичної науки в
Україні, часто драматична та трагічна, вимагає глибокого наукового дослідження.
Багато матеріалів про репресованих за радянські часи українських математиків ще не
оприлюднені та знаходяться десь у архівах бувшого КДБ. Дані про вчених надаються у
алфавітному порядку.
Боголюбов Микола Миколайович (21.08.1909 – 13.02.1992) – видатний
український математик, механік, фізик, один з класиків науки ХХ ст. Народився у
Нижньому Новгороді. Після завершення семирічки самостійно займався математикою
і фізикою. З 14 років став брати участь у семінарі при кафедрі математичної фізики АН
УРСР під керівництвом академіка М. М. Крилова. У 1925 р. без диплома про вищу
освіту спеціальним розпорядженням Совнаркому (Ради міністрів) України був
зачислений у аспірантуру при Академії наук України, яку закінчив у віці 17 років . В
1928 р. став кандидатом наук, у 1930 р. – доктором (у 21 рік). В 1934-1958 рр.
працював у Київському університеті (з 1936 р. – професор). Одночасно з 1950 р. –
професор Московського університету. З 1949 р. працює у Математичному інституті ім.
Стеклова АН України, одночасно з 1956 р. – в Об’єднаному інституті ядерних
досліджень. У 1965 р. стає директором Об’єднаного ін-ту ядерних досліджень у Дубні.
У 1963 р. стає академіком-секретарем відділення математики АН СРСР, водночас у
1965-73 рр. – директор Інституту теоретичної фізики АН України.
Основні роботи з математики і механіки належать до варіаційного числення,
наближених методів математичного аналізу, диференціальних рівнянь, рівнянь
математичної фізики, асимптотичних методів нелінійної механіки, теорії стійкості,
теорії динамічних систем та багатьох інших розділів. Вивів кінетичні рівняння в теорії
надтекучості (1947 р). Побудував нову теорію матриць розсіяння, сформулював
поняття мікроскопічної причинності, отримав важливі результати у квантовій
63