Page 55 - 4269

1875 р – П. Л. Чебишов сконструював «підсумовуючу машину». Ф. Рело видає
монографію «Теоретична кінематика», у якій сформульовано поняття механізму та
машини.

1877 р. – Е. Дж. Роус сформулював поняття динамічної стійкості.

1877 – 78 рр. – вийшов трактат Дж. У. Релея «Теорія звуку», в якому викладено
основи математичної теорії коливань. А. Келі (1878 р.) розробляє основні поняття
абстрактної теорії скінчених груп. Г. Кантор у цьому році ввів загальне поняття
потужності множини. Е.І. Золотарьов створив загальну теорію чисел алгебраїчного
числового поля.

1879 – 84 рр. – Г. Кантор розвинув вчення про нескінченність. А. Пуанкаре у цей
період почав розробку якісної теорії диференціальних рівнянь. У 1881 – 83 рр. Ф. Клейн та
А. Пуанкаре створили загальну теорію автоморфних функцій.

У 1882 р. К.Л.Ф. Ліндеман довів трансцендентність числа Цим було покладено
кінець багатовіковій дискусії про можливість квадратури круга. Дж. Веронезе у цьому ж
році поширив концепції проективної геометрії на гіперпростори.
1882 – 84 рр. – В.М.А. Маннгейм привів у систему теореми та закони кінематичної
геометрії.

У 1883 – 87 рр. Г. Кантор розвинув теорію ірраціональних чисел та створив теорію
трансфінітних кардинальних чисел. Цим було завершено будівництво теорії множин –
однієї із найважливіших теорій сучасної математики.

1884 р. – Г. Л. Ф. Гельмгольц дослідив поняття ріманового простору, природу
геометричних аксіом та сутність ріманової квадратичної метрики. А. А. Марков у цьому
році розвинув теорію неперервних дробів. К. Т. В. Вейєрштрасс довів важливу теорему
про можливість розвинення довільної неперервної на відрізку функції у ряд многочленів,
що рівномірно збігається.

1886 р. – Г. Ольтрамаре розробив перший варіант символічного числення.

1887 р. – М. Е. К. Жордан дав чітке математичне визначення кривої. П. Л. Чебишов
довів центральну граничну теорему теорії ймовірностей. Опубліковано 1-й том «Лекцій із
загальної теорії поверхонь» (4-й том – у 1896 р.). П. Г. Боль започаткував теорію майже
періодичних функцій.
1888 р. – С. В. Ковалевська відкрила третій класичний випадок можливості
розв’язання задачі про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки.

1888 – 94 рр. – В. К. Й. Кіллінг та Е.Ж. Картан створили основи алгебраїчної теорії
груп Лі.

1889 р. – М. Є. Жуковський починає дослідження в галузі теорії польоту важких тіл.

1889 р. – Дж. Пеано – розвинув формально - логічне обґрунтування математики. У
1890 р. він формулює аксіоми натуральних чисел, уточнивши при цьому поняття цілого
числа. У цьому ж році він навів приклад неперервної кривої, яка проходить через усі
точки квадрата.

55