Page 53 - 4269

У 1837 р. Пуассон сформулював теорему, що є частинним випадком закону великих
чисел (теорема Пуассона). Лежен-Діріхле довів теорему про існування нескінченної
кількості простих чисел у арифметичних прогресіях.

1839 р. – Ю. Плюккер розвинув теорію алгебраїчних кривих.

Бл. 1842 р. Е. Е. Куммер створює теорію алгебраїчних чисел. Якобі у цей рік виводить
свої канонічні рівняння механіки.

У 1843 – 65 р. Гамільтон ввів поняття квартерніона та розробив теорію квартерніонів.
Квартерніони є узагальненими числами у порівнянні з комплексними числами.

1844 р. – виходить твір Г. Г. Грасмана «Учення про протяжні величини» - одну з
фундаментальних робіт в теорії векторів. У цій роботі наводиться перша систематична
побудова багатовимірного евклідового простору.

1845 р. – Шаль дослідив геометричні властивості нескінченно малого руху вільного
тіла у просторі.

1846 р. – Коші доводить теорему про інтеграл на замкненому контурі. Ця теорема та
знайдена ним формула (інтегральна формула Коші) мають фундаментальне значення для
теорії функцій комплексної змінної.

1846 – 48 рр. – А. Келі створює основи теорії алгебраїчних інваріантів.

1847 р. – Гамільтон вводить у науку термін «вектор». Цього ж року Куммер вводить
поняття «ідеального числа» та доводить велику теорему Ферма для всіх чисел,

У цьому ж 1847 р. Г. Л. Ф. Гельмгольц видав мемуар «Про збереження сили», в якому
дав математичну трактовку закону збереження енергії. У цей же рік У. Томпсон вводить
у математичну фізику принцип мінімуму (принцип Діріхле). Тоді ж К. Г. К. Штаудт видає
працю «Геометрія положення», в якій створює проективну геометрію, вільну від метрики.
У 1847 – 54 рр. Дж. Буль (батько відомої письменниці Е. Л. Войнич) розробив основи
математичної та символічної логіки, а також розвинув метод розв’язування «логічних»
рівнянь.

У 1848 р. Дж. Г. Стокс вводить поняття рівномірної збіжності послідовності та ряду.
Тоді ж Б. П. Е. Клапейрон розвинув теорію нерозрізних балок, а також сформулював
рівняння трьох моментів.

1850 р. – Г. Р. Кіркгоф опублікував теорію згину пластин.

У 1851 р. Г.Ф.Б. Ріман створює геометричний напрямок теорії аналітичних функцій.
Ріман також розробив теорію конформних відображень, після чого теорія функцій
комплексної змінної вступила в новий етап свого розвитку. У цьому ж році Ж. Ліувілль
довів існування трансцендентних чисел.
1851 р. виходить (посмертно) праця Б. Больцано «Парадокси нескінченного», в якій
вказується на властивість нескінченого класу мати рівну потужність із своїм підкласом.

1852 р. ознаменувався фундаментальною працею П.Л. Чебишова з теорії
ймовірностей, у якій він вивів закон великих чисел. Чебишов також займається задачами
механіки, і в 1854 р. виходить його праця «Теорія механізмів …», у якій застосовуються
математичні методи до задач теорії механізмів та закладаються основи аналітичного
синтезу механізмів. У цей же час А. Ж. К. Сен-Венан (1853 р.) розвинув математичну
53